СУХОВІЄНКО (Суховій) Петро (1645 — р. с. невід.) — гетьман від імені Чортомлицької Січі та частини полків Лівобережної України і Правобережної України 1668—69. Н. в сім’ї козац. сотника Полтавського полку. Очевидно, навч. в Київ. колегіумі. Із 1667 — кошовий писар Війська Запорозького низового. У середині серпня 1668 підписав у Бахчисараї військово-політ. угоду із крим. ханом Аділ-Гіреєм (див. Запорозько-кримська угода 1668) від імені запорожців. У вересні 1668 кошова рада обрала його гетьманом. Це обрання підтримали бл. 6 тис. запорожців, козаки Переяславського полку, Полтав. полку, Миргородського полку, Лубенського полку і Прилуцького полку (пізніше — правобереж. Уманський полк). Однак підтримка лівобереж. козаків стала можливою лише з огляду на присутність в Україні багатотисячної татар. орди. С. направив своїх послів до султана Османської імперії Мегмеда IV, які мали запевнити султана, що новообраний гетьман буде притримуватися мирних відносин із гетьманом П.Дорошенком. З огляду на це Мегмед IV підтримав С. на гетьманстві, пообіцявши йому допомогу крим. хана, а також надання навесні війська для походу на Кодак. 7 жовтня (за ст. ст.) 1668 С. видав
універсал до укр. народу, в якому українці з Лівобережжя та Правобережжя закликалися до об’єднання. Незважаючи на запевнення султана, під час свого гетьманства вів постійну політ. та військ. боротьбу з П.Дорошенком та не раз намагався захопити столицю Укр. гетьманату — м. Чигирин. Водночас на поч. 1669 уклав короткочасну мирну угоду з П.Дорошенком про спільні дії проти Корони Польської. Діяльність С. підтримував колишній гетьман Ю.Хмельницький, який перебував у його уряді. 16 січня (за ст. ст.) зазнав поразки від підрозділів І.Сірка поблизу м. Ольховець (нині с. Вільховець Звенигородського р-ну Черкас. обл.). 5 травня (25 квітня) 1669 переобраний гетьманом на раді Війська Запорозького Низового, але 2 серпня (23 липня) склав булаву на користь М.Ханенка та певний час виконував обов’язки генерального писаря в його уряді. 1670 перейшов у Лівобережну Україну й розпочав виконувати дипломатичні доручення гетьмана Д.Ігнатовича (Многогрішного). Із приходом до влади 1672 гетьмана І.Самойловича склав присягу моск. цареві Олексію Михайловичу. Подальша доля С. не відома — можливо, що він загинув або подався до Кримського ханату. У татар. колах відомий під іменем Ашпатмурзи. Обстоював ідею союзницьких стосунків із Кримським ханатом і незалежності Укр. гетьманату від Речі Посполитої та Моск. царства. 1669 П.Дорошенко висловлював бажання видати за С. свою доньку й таким чином примиритися зі своїм опонентом. Мав старшого брата Петра, який із дружиною проживав у м-ку Зіньків на Полтавщині. Літ.: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 7. СПб., 1872; Андрусяк М. До історії боротьби між П. Дорошенком та П. Суховієм в 1668—1669 рр. «ЗНТШ» (Львів), 1929, т. 150; Чухліб Т. Гетьман П. Суховієнко (Суховій) у союзі з Кримським ханством проти Польщі і Росії. В кн.: Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку, вип. 7. К., 2000; Його ж. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713 рр.). К., 2004; Смолій В., Степанков В. Петро Дорошенко: Політичний портрет. К., 2011. Т.В. Чухліб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУХОВІЄНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
