СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА Надія Віталіївна (17(05).03.1896—13.04. 1985) — письменниця, перекладачка, історик за фахом, журналістка, громадсько-політ. діячка. Н. в м. Київ у сім’ї інтелігентів. Навч. у Фундуклеївській (Київ, до 1913) та Уманській г-зіях. Навчання на історико-філол. ф-ті Вищих жін. курсів (із 1913) в Санкт-Петербурзі не закінчила через революц. події. Активна діячка укр. студентської громади й групи Є.Нероновича. Із 1917 — в Україні, діячка Селянської спілки, журналістка; студентка Київ. ун-ту, одночасно — співробітниця секретаріату МЗС УНР. 1918 у складі дипломатичної місії Директорії Української Народної Республіки виїхала за кордон. 1919—25 — у Відні; по закінченні ун-ту захистила докторську дис. на тему: «Богдан Хмельницький і ідея української державності»; викладач рос. мови; член Комуніст. партії Австрії, Спілки прогресивних журналістів Європи і міжнар. жін. орг-цій; перекладачка в укр. вид-вах. 19 квітня 1925 виїхала до СРСР. Працювала в Харкові (РАТАУ, Наркомат закордонних справ УСРР та ін.). На кафедрі історії к-ри України Д.Багалія досліджувала діяльність Г.Олізара, друкувалася в укр. пресі. Після відмови стати секретним співробітником Державного політичного управління УСРР наприкінці 1927 була заарештована як шпигунка. Під час перебування в Архангельську (нині місто в РФ) одружилася з рос. есером Д.Олицьким. Провела 29 років у тюрмах, концтаборах та на засланні (Колима). Реабілітована завдяки свідченням М.Бажана та Остапа Вишні. Від 1957 — в Україні. Живучи в Умані, продовжувала працю над розпочатими на засланні спогадами
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУРОВЦОВА-ОЛИЦЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
