СУДЕБНИК КАЗИМИРА IV 1468 — перший уніфікований збірник правових норм та судочинства Великого князівства Литовського, який був затверджений Віленським сеймом 29 лютого 1468. Діяв на переважній більшості укр. земель, що входили до складу ВКЛ, й декларував поняття рівної відповідальності різних верств сусп-ва за кримінальні правопорушення. Зафіксував та-
ку рису середньовічного права, як обов’язковий публічний розгляд усіх кримінальних справ, та окреслив поняття й «роль судових околиць» у судочинстві. Автентична назва цього збірника норм права 15 ст. була «Лист», хоча в літературі його називали «Судебником» і «Статутом». Містив 25 (28) статей/«артикулів» кримінального, процесуального, цивільного й адм. права, які загалом не становили всебічної кодифікації тогочасних правових норм. Базувався на положеннях попередніх великокнязівських привілеїв, земських, обласних уставах, ухвалах та звичаєвому праві укр., білорус. і литов. земель. Про зв’язок Судебника 1468 з «Руською Правдою» свідчили детально прописані правові положення й норми про крадіжку/«татьбу», вину, «муку»/тортури, солідарну відповідальність родичів злочинця, порядок встановлення співучасників тощо. На відміну від «Руської Правди» Судебник 1468 вже передбачав не лише систему штрафів, а й смертну кару (спалення або шибеницю) для злодіїв за доведені значні або повторні крадіжки та ін. злочини. Судебник 1468 узаконював процедуру розслідування (ініціатива провадження слідчих дій надавалася потерпілій стороні) та розгляду в суді майнових і кримінальних справ, кваліфікував правопорушення й визначав міру покарання в залежності від тяжкості злочину та нанесених збитків (встановлювалася різна відповідальність за дрібні, середні та великі крадіжки). Визначав межі юрисдикції державного судочинства стосовно князівських та приватних підданих. Передбачав настання кримінальної відповідальності осіб із 7-річного віку, запобіжне затримання/ув’язнення злочинців і тортури щодо чаклунів та злодіїв при провадженні дізнання суддями й потерпілою стороною. Чимало положень Судебника 1468 (зокрема про «татьбу»/злочини) в подальшому були в деталях кодифіковані Першим Статутом Великого князівства Литовського 1529 (артикулами ХIII розділу), а ті, котрі не потрапили до Статутів Великого князівства Литовського, продовжували тією чи ін.
мірою зберігати свою чинність без письмової фіксації. Літ.: Danilowicz I. Statut Kazimierza Jagie»»onczyka. Wilna, 1826; Ясинский М. Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства. К., 1889; Владимирский-Буданов М.Ф. Хрестоматия по истории русского права, т. 1—2. К., 1901; Ясинский М. Очерки по истории судоустройства в Литовско-Русском государстве: Главный Литовский трибунал, его происхождение, организация и компетенция, вып. 1: Происхождение Главного Литовского трибунала. К., 1901; Якубовский И. Земские привилеи Великого княжества Литовского. «Журнал Министерства народного просвещения», 1903, № 6; Яковлів А. Впливи старочеського права на право українське литовської доби XV—XVI в. Прага, 1929; Bardach J. Statuty Wielkiego ksi“stwa Litewskiуgo — pomniki prawa doby odrodzenia. В кн.: Kwartalnik Historyczny, rocz. 81, nr. 3. Warszawa, 1974; Старостина И. К вопросу об эволюции права Великого княжества Литовского в конце XV — начале XVI века (на примере сопоставления Судебника Казимира 1468 г. и I Литовского статута). В кн.: Первый Литовский статут 1529 года: Материалы республиканской научной конференции, посвященной 450-летию Первого Статута. Вильнюс, 1982; Biskup M., G\rski K. Kazimierz Jagie»»oЅczyk: Zbi\r studi\w o Polsce drugiej po»owy XV wieku. Warszawa, 1987; Старостина И. Судебник Казимира 1468 г. В кн.: Древнейшие государства на территории СССР: Материалы и исследования. 1988—1989 годы. М., 1991; Bardach J. та ін. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1998; Лащенко Р. Лекції по історії українського права. К., 1998; Bardach J. Statuty Litewskie a prawo Rzymskie. Warszawa, 1999; Леонтович Ф. Русская Правда и Литовский статут. В кн.: Антологія української юридичної думки, т. 2. К., 2002; Вишнеўскі А. Гісторыя дзяржавы і права Беларусі у документах і матэрыялах. Мінск, 2003; Ващук Д. «Абыхмо держали ихъ подле права их земли» (населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XV— XVI ст.). К., 2009; Гурбик А. Трактування «судових околиць» в громадському судочинстві на українських землях Великого князівства Литовського. В кн.: Ukraina Lithuanica: Студії з історії Великого князівства Литовського, т. 1. К., 2009. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУДЕБНИК КАЗИМИРА IV 1468» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
