СТОРОЖЕНКО Андрій Володимирович (псевд. — А.Царинний;
24(12).08.1857 — імовірно, 1926) — історик-славіст, громад. і земський діяч. Брат М.Стороженка. Н. в с. Велика Круча (нині село Пирятинського р-ну Полтав. обл.) в родині нащадків старовинного козацько-старшинського роду Стороженків. Освіту здобув у Моск. імператорському ліцеї ім. цесаревича Миколи (Катковський ліцей; 1875) та на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1879). 1884—92 — почесний мировий суддя Переяслав. пов.; 1886—92 — голова Переяслав. повітової земської управи; 1892— 1913 — гласний Переяслав. і Пирятинських земських зборів; 1912—15 — предводитель дворянства Переяслав. пов. Дійсний член Київської археографічної комісії (1910), член Історичного товариства Несторалітописця (з 1881), Чернігівської губернської вченої архівної комісії, Вітебської губернської вченої архів. комісії, Київського відділу Імператорського Російського воєнноісторичного товариства (з 1908), Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва (з 1914) та Київського слов’янського благодійного товариства. Належав до діячів малорос. дворянства консервативної орієнтації, брав участь у громадівському русі кінця 19 ст. На поч. 20 ст. у зв’язку з політизацією укр. громадівського руху та обставинами приватного життя еволюціонував у бік рос. націоналізму. Співпрацював з «Клубом русских националистов города Киева» (див. Киевский клуб прогрессивных русских националистов), київ. відділом Всерос. нац. союзу та газ. «Киевлянин». У листопаді 1919 емігрував до Польщі, де у своїх працях підтримував ідеї великорос. націоналізму, зокрема категорично заперечуючи самостійне існування нації української. Автор досліджень з історії України 16—18 ст., які він розробляв у контексті політ. та культ. історії Польщі, зокрема особливо наголошував на її державнокульт. місії в укр. землях. За працю «Стефан Баторий и днепровские казаки» (К., 1904) був нагороджений 48-ю Уваровською премією (1909). Разом із братом
Миколою видав низку документів із родинного архіву («Стороженки: Фамильный архив», т. 1— 4, 6—8, К., 1902—10) та фінансував видання «Малороссийского родословника» В.Модзалевського (т. 1—4, К., 1908—14). Точна дата та місце смерті С. не відомі. Праці: С.Ф. Кленович и латинская его поэма Роксолания. К., 1881; Местечко Борисполе в XVII веке: акты мейского уряда 1612—1699 гг. К., 1892; Свод данных о Яне Орышевском, запорожском гетмане времен Стефана Батория. К., 1897; Очерки переяславской старины: Исследования, документы и заметки. К., 1900; Стефан Баторий и днепровские казаки: Исследования, памятники, документы и заметки. К., 1904; Иосиф Верещинский, бискуп киевский: Его жизнь и литературная деятельность (1540—1598 гг.). В кн.: Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России, т. 1. К., 1911; Происхождение и сущность украинофильства. К., 1912; Малая Россия или Украина? В кн.: Труды Подготовительной по национальным делам комиссии: Малорусский отдел, вып. 1. Одесса, 1919; Царинный А. Украинское движение: Краткий исторический очерк, преимущественно по личным воспоминаниям. В кн.: Украинский сепаратизм в России: Идеология национального раскола. М., 1998. Літ.: Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII в. Полтава, 1912; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914; Сарбей В. Стороженко А.В. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Зеньковский Василий, протопресвитер. Пять месяцев у власти: Воспоминания. М., 1995; Масненко В. Історична думка та націотворення в Україні (кінець ХIХ — перша третина ХХ століття). К.—Черкаси, 2001; Стороженко М. З мого життя. К., 2005; Воспоминания товарища обер-прокурора Святейшего Синода князя Н.Д. Жевахова. СПб., 2007; Пазюра Н.В. А.В. Стороженко: До 150-річчя від дня народження. «Бористен», 2008, № 1; Білокінь С. Довідкова книга з культурної спадщини України. К., 2009. Н.В. Пазюра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стороженко Андрій Володимирович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
