СТЕФАНИК Юрій Васильович (псевдоніми і криптонім — Юрій Гаморак, Юрій Клиновий, Ю.К.; 24.07.1909—25.04.1985) — юрист, літературознавець, публіцист, критик, редактор, мемуарист, культурно-освіт. і громад. діяч, педагог. Син В.Стефаника, брат С.Стефаника. Н. в с. Стецев< (нині село Снятинського р-ну Івано-Франк. обл.). Навч. в школі с. Русів (нині село Снятинського р-ну Івано-Франк. обл.), у Коломийській г-зії. Закінчив юрид. ф-т Львів. ун-ту магістром права (1935). У пошуках роботи 1936 виїхав до Канади, працював у газ. «Українські вісті» (Едмонтон, 1937—38). Повернувся до Львова після смерті батька 1938; став співробітником час. «Життя і знання», редактором час. «Новітній ремісник», членом Організації українських націоналістів, був заарештований у вересні 1940, але звільнений завдяки втручанню К.Студинського і П.Франка. 1939—41 був наук. співробітником Ін-ту літератури АН УРСР у Львові, готував повне видання творів батька, передав АН УРСР його архів; викладав укр. мову у Львів. ветеринарному ін-ті. 1941—44 — редактор «Українського видавництва» у Львові; як учасник похідних груп ОУН у Сх. Україну був заарештований гестапо, із лабет якого вдалося вирватися. 1944 емігрував до Німеччини, 1948 — до Канади. Працював до пенсії юристом у «Рublіс Тrust», займався видавничою, редакторською і
дослідницькою працею. Боровся за впровадження укр. мови в сепаратних школах Едмонтона (пров. Альберта, Канада). З 1971 очолював письменницьку організацію «Слово», був редактором однойменного збірника (зб. 4— 9). Видав твори Л.Мартовича і В.Стефаника (укр. і англ. мовами). Один із засновників курсів українознавства, де викладав укр. мову (1956—70). Численними наук. працями про творчість батька заклав основи «стефаникознавства»; автор літературнокритичних праць про письменників України та діаспори (Г.Косинку, Л.Мартовича, У.Самчука та ін.), передмов, некрологів і спогадів. Організатор наук. конференцій і літ. вечорів (Т.Осьмачки, Д.Нитченка та ін.). Нагороджений К-том українців Канади медаллю 100-річчя поселення українців у Канаді. П. у м. Едмонтон. Згідно з останньою волею С. його прах захоронено біля могили батька в с. Русів. Свою б-ку С. подарував с. Русів; його архів зберігається в «Національному архіві і бібліотеці Канади» та у відділі рукописів Львів. нац. наук. б-ки імені В.Стефаника; листування з У.Самчуком (1953—85) — у відділі рукописів Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. Тв.: Моїм синам, моїм приятелям: Статті й есеї. Едмонтон—Торонто, 1981; Українська еміграція в Канаді, її світла й тіні. В кн.: Прокоп Д. Українці в Західній Канаді. Едмонтон— Вінніпег, 1983; [Листи до Дм. Нитченка.] В кн.: Нитченко Д. Листи письменників, зб. 2. Мельбурн—Ніжин, 1998; Роздуми про батька: Статті про В. Стефаника. Листи в Україну. К., 1999; Трагедія і тріумф роду Стефаників. «Сова» (Тернопіль), 1999, № 2. Бібліогр.: Славутич Я. Анотована бібліографія української літератури в Канаді: 1908—1986. Едмонтон, 1987. Літ.: Чуб Д. Люди великого серця. Мельбурн, 1981; Наумович С. Літературознавство Юрія Клинового. «Визвольний шлях», 1983, № 4; Некролог. В кн.: Слово, зб. 11. Нью-Йорк, 1987; Нитченко Д. Силуети. К., 1996; Заславський І. Не залишився в тіні батька...: Про Стефаника-молодшого. «Українська мова та література в школі», 1998, № 13 (77), квітень; Головацький І. Юрій Стефаник. «За вільну Україну», 1999, 10 вересня; Рідкісні видання з колекції професора Ф.П. Погребенника: Каталог виставки. К., 1999; Саварин П. Великий син великого
853 СТЕФАНИК
Ю.В. Стефаник.
854 СТЕФАНІВ
батька (кілька штрихів до портрета Юрія Стефаника). В кн.: Саварин П.М. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. К., 2007; Популярна енциклопедія Львова. Львів, 2009; Фонди особового походження. В кн.: Матяш І.Б. Архівна україніка в Канаді. К., 2010. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стефаник Юрій Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
