СТАРОСТА — виборна посада в органах місц. управління в укр. губерніях Рос. імперії. 1) У міськ. управлінні посада С. впроваджувалася згідно з Міським положенням 1785. Обирався на 3 роки для складання списків до обивательської книжки, куди вносилися відомості про постійних мешканців міст, розміри їхньої нерухомої власності, станову приналежність, сімейне становище, членів родини, а також сферу зайнятості. Підпорядковувався міськ. голові. Старости представляли станові інтереси гільдій та цехів у шестигласних думах та брали участь у засіданнях сирітського суду; 2) С. міський — посада, що впроваджувалася в містах, на які не поширювалося Міське положення 1870, а організовувалася спрощена система міськ. управління. Домовласники обирали уповноважених від себе на сход, а ті обирали С. з одним або двома помічниками. Йому присвоювався чин Х класу; 3) С. сільський — виборна посада сільс. громади, запроваджена під час проведення се-
лянської реформи 1861. Він виступав виконавцем приговорів сільс. сходів. Його посадові обов’язки виписані в заг. положенні про селян, які вийшли з кріпацтва. Обирався на 3 роки. Його контролювала громада, призначала йому плату за виконання обов’язків С. Він мав право скликати, переважно у святкові дні, сходи, стежити за дотриманням там порядку, виносити на обговорення питання, а також розпускати сел. сход, схвалювати його рішення та впроваджувати їх, як і розпорядження волосного правління і мирових установ, у життя. Без його участі сел. сход втрачав законний характер. Стежив за земельними межами та сел. спільною власністю, станом шляхів, мостів та кладок, був відповідальним за стягнення внесків, виконання повинностей, договорів селян між собою та з поміщиком, за дотримання порядку в місцях заг. громад. користування, а також мав стежити за дотриманням протипожежної безпеки, надавати допомогу під час повені та епідемій, утримувати в безпеці громад. запаси зерна. Був відповідальним за порядок у школах, лікарнях, богадільнях, якщо ті були впроваджені на сел. кошти. С. стежив, аби вчасно укладалися та відсилалися ревізькі казки. На нього покладалася низка важливих поліцейських обов’язків: давав свідчення волосному старшині щодо видачі селянам білетів та паспортів на відлучення із села. Йому належало право затримувати осіб без документів та арештовувати до 3-х діб або штрафувати тих, хто вчиняв незначні правопорушення, а також провадити попереднє слідство. У справах порушення порядку селянами підлягав уряднику і становому приставу (див. Стан). Організовував захист селян від розбоїв, насилля та в надзвичайних ситуаціях, при стихійних лихах тощо. Був посередником у стосунках поміщика і селян на час їхньої тимчасової залежності (див. Тимчасовозобов’язані селяни) та ставав відповідальним за збір держ. і земських грошових виплат, частку яких залишав у користуванні громади, решту здавав до повітового казначейства. Підпорядковувався
827 СТАРОСТА
828 СТАРОСТВО
волосному старшині, мировому посереднику, земському начальнику, незмінному члену в сел. справах присутствія. На час обіймання посади звільнявся від виконання натуральних повинностей, які перебирала на себе громада. Не підлягав тілесним покаранням. У разі допущення незначних порушень отримував зауваження, догани, штрафувався і міг бути заарештований до 7-ми днів. За більш важливі порушення тимчасово або й зовсім усувався з посади, а за значні посадові злочини підлягав суду; 4) С. волосний — виборна посада, обов’язки якого практично збігалися з обов’язками сільс. С., у підпорядкуванні котрого ті перебували. Літ.: Российское законодательство Х—ХХ веков, т. 5: Законодательство периода расцвета абсолютизма. М., 1987; Там само, т. 7: Документы крестьянской реформы. М., 1989. В.С. Шандра.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРОСТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
