СТАРОКОСТЯНТ ИНІВСЬКА БИТВА 1648 — перемога наказного гетьмана М.Кривоноса над військом укр. і польс. магнатів під орудою кн. Я.Вишневецького. Після захоплення 22 (12) липня
1648 Полонного М.Кривоніс на чолі 20—25 тис. вояків (у масі повсталих селян і міщан) подався до Старокостянтинова. Тут на пд. околиці міста (на лівому березі р. Случ; прит. Горині, бас. Дніпра) до ранку 26 (16) липня зосередилося в обозі 15—17-тис. польс. військо (разом із слугами) під проводом кн. Я.Вишневецького. М.Кривоніс, з’явившись вночі 26 (16) липня в пн. околиці Старокостянтинова, здійснив обхідний маневр і ранком зупинився в одній із долин за 9—10 км від обозу Я.Вишневецького. Збудувавши табір (див. Ваґенбург), він вирішив провести розвідку боєм. Відібравши 8—10 тис. кіннотників, бл. 14 години атакував переправу через Случ. Відкинувши жовнірів, українці почали вбрід долати річку. Однак, потрапивши під сильний вогонь гармат і піхотинців, подалися назад. Контратака польс. кінноти змусила їх відступити до табору. Під його захистом вони відбили усі приступи корогв Я.Вишневецького. Вночі старокостянтинівці доправили воякам М.Кривоноса порох і харчі (довідавшись про це, кн. Я.Вишневецький наказав стратити 40 осіб). Удень до М.Кривоноса прибуло кілька загонів повстанців. Він розпочав підготовку наступу на позиції жовнірів. Водночас направив у тил їхнього обозу сильний підрозділ кінноти, аби відрізати шлях до відступу, а пізньої ночі 28 липня вирушив у похід. Тим часом провідці польс. війська, стривожені відомостями полонених козаків про існування розпорядження Б.Хмельницького затримати їх до його підходу, вирішили відступати. На світанку обоз під захистом кількох тисяч піхотинців подався до Кульчина. У цей час біля переправи з’явилося укр. військо. Воно просувалося таким чином: його відбірні підрозділи рухалися табором на правому крилі, артилерія — в центрі, піхота — на лівому крилі. У бою за переправу українці спочатку завдали поразки королів. гвардійцям, а пізніше — драгунам. Під прикриттям гарматного вогню форсували річку й повели наступ на правий фланг поляків. Останні контратакували всіма силами наявної кінноти і змусили відступити укр. вояків лівого
Jeremi WiСniowiecki (1612—1651). Warszawa, 1933; Легкий В.И. Крестьянство Украины в начальный период освободительной войны 1648— 1654 гг. Л., 1959; Документы об освободительной войне украинского народа 1648—1654 гг. К., 1965; Widacki J. Kniaу Jarema. Katowice, 1984; Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. Львів, 1990; Апанович О. Народний герой Максим Кривоніс. В кн.: Апанович О. Розповіді про запорозьких козаків. К., 1991; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 8, ч. 3. К., 1995; Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII століття: Воєнні дії 1648— 1652 рр., кн. 1. Дніпропетровськ, 1996; Dec є. Bitwa pod Konstantynowem. В кн.: Teka Historyka, zesz. 12. Warszawa, 1998; Мицик Ю. Максим Кривоніс. В кн.: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети. К., 1998; Мицик Ю.А., Цибульський В.І. Волинь в роки визвольної війни українського народу XVII століття: Документи і матеріали. Рівне, 1999; Serczyk W.A. Na p»oncej Ukrainie: Dzieje Kozaczyzny 1648—1651. Warszawa, 1999; Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. К., 2009. В.С. Степанков.
крила до річки. Однак праве крило і центр успішно відбили два її приступи. Зазнавши втрат, кн. Я.Вишневецький залишив поле бою й вирушив до Кульчина. Літ.: Micha»owski J. Ksi“ga pami“tnicza. Krak\w, 1864; Tomkiewicz W.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКА БИТВА 1648» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
