СТАРЕЦЬ, БИТВА НАД ЗАТОКОЮ 1638 — завершальна битва козац. війни 1638. Відбулася 22 (12) червня — 6 серпня (27 липня) 1638. Після поразки 13 (3) червня у Жовнинській битві 1638 повстанське військо остаточно втратило стратегічну ініціативу та було змушене вдатися до оборони з надією виснажити урядові війська. На місце Я.Острянина, який із невеликим загоном залишив козац. табір, гетьманом обрали Д.Гуню. Зручних місць для влаштування стаціонарного табору (див. також Ваґенбург) у навко-
кладався. Місцевість ця (в околицях сучасного с. Вереміївка Чорнобаївського р-ну Черкас. обл., що нині затоплені водами Кременчуцького водосховища) була вкрита пагорбками та болотами, які нівелювали переваги шляхетської кінноти. Існуюча переправа на Правобережжя (на Бужин; нині затоплений водами Кременчуцького водосховища) давала надію розраховувати на підкріплення від полковника К.Скидана, який збирав сили в Черкасах, та Івана (імовірне ім’я) Соломи і Нестора Бардаченка, які діяли в околицях Києва, а відсутність у поляків значного флоту давала надію сподіватися на допомогу Дніпром із Базавлуцької Січі. Відтак 20 (10) червня козаки Д.Гуні спорудили міст через Сулу й перейшли з-під Жовнина (за дві милі; нині с. Жовнино Чорнобаївського р-ну Черкас. обл.) на Старець, де заходилися укріплювати табір (іноз. інженери з польс. війська, що вже після битви оглянули козац. укріплення, визнали їх неприступними). Повстанці мали вдосталь деревини, запасів води й паші для коней. Прибулий з підкріпленням гетьман польний коронний М.Потоцький розпочав воєнні дії. Після кількох днів боїв, а особливо після великого штурму, обидві сторони переконалися, що перемога вирішуватиметься поза Старцем і залежатиме від успіху його блокади (експедицій-
Стара Сіль. Костьол Святого Архангела Михаїла. Фото 2009.
808 СТАРИЙ
ний корпус С.Лаща, підсилений магнатськими підрозділами, на Правобережжі мав перервати козац. комунікації з лівим берегом Дніпра, М.Потоцький з осн. силами коронної армії забезпечував блокаду з Лівобережжя). Відтак поляки зосередилися на розгромі загонів К.Скидана, Н.Бардаченка, Кості (вів загін з боку Надпсілля, розбитий під Омельником; нині село Кременчуцького р-ну Полтав. обл.), Пожарського, Сави Киянина та недопущені до табору 2-тис. загону Філоненка, який рухався з Базавлуцької Січі Дніпром з припасами для війська. З цими завданнями М.Потоцькому, який стояв на чолі урядових військ, вдалося справитися лише почасти: значна частина скиданових козаків та ін. повстанських загонів пробилася в табір, дійшов до нього і Філоненко, щоправда, із сильно поріділим військом та майже позбувшись обозу — че-
рез засідку, влаштовану йому реєстровцями та полком С.Лаща. Боєм під час прориву Філоненка (4—6 серпня (25—27 липня)) і завершилися воєнні дії над Старцем. Нестача припасів у козаків зробила свою справу, і вони пішли на укладення угоди (Д.Гуня та Філоненко завчасно втекли з табору обложених). Найбільш яскраві описи битви є у друкованих виданнях С.Окольського «Kontynuacya diaryusza woiennego … w roku 1638…» (Краків, 1639) та С.Шимановського «Mars Savromatski…» (Варшава, 1642). Запорожці вважали бойові дії над Старцем, попри заг. поразку, своїм воєнним успіхом (адже протистояли вони далеко чисельнішій і краще спорядженій коронній армії — до 10 тис. козаків-повстанців проти 18—19 тис. жовнірів з 4 тис. козаків-реєстровців включно — і втрати польс. сторони тут були більші за козацькі).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАРЕЦЬ, БИТВА НАД ЗАТОКОЮ 1638» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
