СОЮЗ МІСТ, Всеросійський союз міст допомоги пораненим та хворим — впливове громад. об’єднання доброчинного характеру, створене 8—9 серпня 1914 в Москві на Всерос. з’їзді представників міст для допомоги армії в питаннях організації тилу. Виконавчим органом С.м. був Гол. к-т, до складу якого ввійшли міські голови й уповноважені Москви, Санкт-Петербурга та багатьох губернських міст, у т. ч. й українських. Провідну роль у С.м. відігравала ліберальна міська буржуазія на чолі з представниками Конституційно-демократичної партії, які впливали на його політику від початку заснування. 14 вересня 1914 головноуповноваженим С.м. став моск. міський голова, відомий підприємець М.Челноков. 16 серпня 1914 С.м. був визнаний офіційно, і, згідно з указом, у своїй діяльності він мав підпорядковуватися військ. міністерству та Рос. т-ву Червоного Хреста. Вбачаючи можливість політ. впливу нового об’єднання на сусп-во, уряд спочатку дозволив союзу займатися допомогою хворим та пораненим фронтовикам лише у внутр. губерніях імперії, що передбачало евакуацію солдатів і офіцерів із подальшим їх лікуванням у тилових мед. закладах, участь у забезпеченні армії ліками, перев’язочними матеріалами, інструментарієм, провізією та ін. Із 1915 за значної фінансової підтримки д-ви в умовах складного становища на фронті С.м. розширив коло своєї діяльності: спрямував зусилля на різнобічну допомогу військовослужбовцям у районі бойових дій, на облаштування, лікування та забезпечення роботою біженців у прифронтовій смузі та в тилу, влаштовував притулки для дітей-сиріт, здійснював санітарно-епідемічні заходи серед військових і цивільного населення, організовував ремонтні та вироб. майстерні, окопні роботи, узявся за виконання підрядів із забезпечення армії предметами першої необ-
хідності, опікувався скаліченими фронтовиками та ін. За своєю структурою, заг. спрямуванням і завданнями роботи С.м. був спорідненим із Земським союзом. У червні 1915 було створено об’єднаний Гол. к-т земського й міського союзів із забезпечення армії — Земгор, який став впливовою політ. орг-цією ліберального напряму. Фактично Земгор, що об’єднав переважно дрібну пром-сть місц. значення, став важливою допоміжною орг-цією у виконанні замовлень для армії на предмети інтендантського забезпечення. Склавшись у завершеному вигляді до осені 1915, він разом із воєнно-промисловими комітетами почав виконувати функції з мобілізації пром-сті й організації виконання держ. замовлень. У серпні 1915, із початком інтенсивного руху біженців, Земський союз і С.м. заснували Об’єднаний к-т з улаштування біженців (Собеж). На місцях Гол. к-ту С.м. підпорядковувалися міські й обласні к-ти, які спиралися у своїй діяльності на міські думи. Міські к-ти С.м. виникли переважно з к-тів або виконавчих комісій, організованих з початком Першої світової війни при міських органах самоврядування з метою надання допомоги хворим і пораненим воїнам. Як правило, вони складалися не тільки з міських гласних, членів управи, а й із представників широкого кола громадськості, зокрема й тих осіб, котрі не мали необхідного майнового цензу. До березня 1916 всього в Рос. імперії в губернських та повітових містах було засновано 273 к-ти С.м. В укр. губерніях у цей час разом з обласними к-тами функціонували 58 к-тів союзу, а кількість міст, які приєдналися до нього, становила 83 центри — 9 губернських і 74 повітових. Середньою ланкою між Гол. к-том та міськими к-тами С.м. у губернських і повітових центрах були обласні к-ти, які об’єднували міські к-ти, що входили до складу окремої евакуаційної області. З 11-ти обласних к-тів С.м. в Україні функціонували три: Катеринославський, Київський і Харківський.
Для кер-ва закладами союзу в діючій армії та в місцевостях, наближених до районів бойових дій, були створені особливі фронтові к-ти у складі уповноважених Гол. к-ту, представників місц. органів самоврядування, громадських орг-цій та установ. Фронтові к-ти були мілітаризовані, їхні співробітники носили військові однострої та зброю. У своїй діяльності на фронті, крім заг. директив уповноважених, вони підлягали військ. владі. Управління К-ту С.м. Пд.-Зх. фронту до літа 1915 перебувало у Львові, а потім — у Києві. Серед підрозділів союзу найбільшого розмаху на укр. землях набула діяльність К-ту С.м. Пд.-Зх. фронту. Наприкінці 1916 йому підпорядковувалися 36 госпіталів і лікарень, 33 амбулаторії, 13 перев’язочних пунктів, 3 військово-санітарні поїзди, 23 стоматологічні кабінети, 19 епідемічних загонів, 29 дезінфекційних і 77 харчувальних пунктів, 21 дитячий притулок, 16 майстерень та більше двох сотень ін. закладів на фронті та в тилу. Усього — 592 заклади. Із літа 1916 в Галичині працівники К-ту С.м. Пд.-Зх. фронту взялися за організацію навчання дітей укр. мовою. Завдяки зусиллям к-тів С.м. і Земського союзу Пд.-Зх. фронту (особливо тісною була їхня співпраця саме у справі укр. шкільництва) упродовж 2-ї пол. 1916 вдалося майже повністю відновити початкову освіту рідною мовою в цьому окупованому рос. військами краї. К-т С.м. Пд.-Зх. фронту відчутно впливав у справі ставлення до укр. питання на Гол. к-т союзу, який ухвалював постанови в прихильному до українства дусі. Як і в Земському союзі, осн. кістяк к-тів С.м. в Україні становили місц. громад. діячі, працівники міськ. самоврядування. Багато з них, починаючи з рядових співробітників к-тів С.м., проходили на службі в союзі практику орг. та адм. роботи. У керівних органах комітетів цього об’єднання працювали чимало майбутніх діячів Української революції 1917—1921. Уже 1915 К-т С.м. Пд.-Зх. фронту виразно набув укр. характеру, його керівний склад відзначався широким
представництвом від політ. та громадських орг-цій краю. Зокрема, з осені 1915 його очолював відомий укр. громадсько-політ. і культ. діяч барон Ф.Штейнгель. Уповноваженим К-ту С.м. Пд.-Зх. фронту, керівником відділу харчування й допомоги постраждалому від війни населенню був Д.Дорошенко, відділу постачання — А.Ніковський, уповноваженим К-ту при штабі 8-ї армії — А.В’язлов, керівником аптекарського відділу — Г.Литвак, санітарно-тех. — Б.Шингарьов. Членами к-ту були: М.Біляшівський, Ф.Матушевський, В.Леонтович, І.Красковський, В.Уляницький та ін. відомі укр. діячі. С.м. перебував в опозиції до самодерж. уряду. Його представники були активними членами Прогресивного блоку, створеного в серпні 1915. Після падіння самодержавства С.м. став опорою Тимчасового уряду в держ. кер-ві. Йому були надані широкі повноваження й права. У травні 1917 уряд затвердив рішення про об’єднання паралельно працюючих на європ. театрі воєн. дій громад. орг-цій — Всерос. земського союзу, Всерос. союзу міст та Рос. т-ва Червоного Хреста, що вказувало на «одержавлення» громад. структур буржуазії в нових політ. умовах. Чимало представників К-ту С.м. Пд.-Зх. фронту з падінням монархії в лютому 1917 посіли ключові посади в багатьох місцевих органах управління. Так, Ф.Штейнгель був обраний головою Київ. виконавчого к-ту, до якого навесні перейшла вся влада в місті. А.В’язлов став волин. губернським комісаром Тимчасового уряду, а Д.Дорошенко — заст. київ. губернського комісара. Зі встановленням більшовицької влади діяльність С.м. почала згортатися. У липні 1918 за декретом РНК союз був ліквідований, а його майно передано Вищій раді народного господарства та її місц. органам. Зі свого боку Рада народних міністрів Української Народної Республіки у квітні 1918 ухвалила рішення про ліквідацію міських і обласних к-тів та К-ту С.м. Пд.-Зх. фронту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЮЗ МІСТ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
