СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) — політ. орг-ція, утворена 4 серпня 1914 у Львові українцями — емігрантами з Росії. Кер-во СВУ складалося із членів укр. соціаліст. партій — Революційної української партії, Української соціал-демократичної робітничої партії, «Спілки» соціал-демократичної. На чолі орг-ції стояла президія у складі А.Жука, В.Дорошенка, О.СкорописаЙолтуховського й М.Меленевського. У серпні—вересні 1914 СВУ опублікував свої програмні документи — «Наша платформа»,
відозви «До українського народу», «До громадської думки Европи» та ін. СВУ вважав себе репрезентантом інтересів укр. народу Росії й намагався використати війну австро-нім. блоку проти Росії для завоювання самостійності України, яка мала стати конституційною монархією з демократ. внутр. устроєм, однопалатною системою законодавства, мовними й реліг. свободами для всіх національностей і самостійною укр. церквою. Після захоплення Львова рос. армією осідок СВУ був перенесений до Відня, але в Галичині й на Буковині залишилися його підпільні структури, які мали збирати інформацію про діяльість новоствореної адміністрації й пересування рос. військ. З австрійс. боку СВУ опікувався мін-вом закордонних справ, однак з 1915 справа дійшла до політ. розходжень і австрійське МЗС обмежило фінансову допомогу СВУ, який відтоді зосередив свою діяльність більше на території Німеччини. СВУ розгорнув широку інформаційно-представницьку діяльність у Центральних і нейтральних д-вах Європи за допомоги представників у Німеччині (О.Скоропис-Йолтуховський), Італії (О.Семенів), Болгарії й Румунії (Л.Ганкевич), Туреччині (М.Меленевський), Швеції й Норвегії (О.Назарук), Швейцарії (П.Чикаленко). Значним дипломатичним успіхом СВУ була заява (листопад 1914) турец. міністра Талаат-бея про потребу визволення України й запевнення про допомогу турец. уряду в здобутті самостійності України. СВУ співпрацював від самого початку (4 серпня 1914) з політ. орг-цією галицьких українців — Головною українською радою, а з травня 1915 — із Загальною українською радою у Відні, в якій мав своїх 3 делегатів (О.Скоропис-Йолтуховський, В.Дорошенко, М.Меленевський). Велику увагу СВУ приділяв видавничій діяльності. Зокрема, у Відні він видавав ж. «Вісник Союзу визволення України» і тижневик «Ukrainishe Nachrichten», у Лозанні (Швейцарія) — «La Revue Ukrainienne»; надрукував велику кількість звернень до різних народів Європи і рос. солдатів, бл. 30-ти брошур та
біля 50-ти книжок про Україну різними мовами. Із вересня 1914 СВУ почав працювати серед укр. військовополонених. Він домігся від військ. влади Австро-Угорщини й Німеччини виділення українців у окремі табори. 1915 понад 40 тис. українців-полонених було зосереджено у Фрайштадтському й Дунасердагельському (Австрія) і понад 50 тис. — у Раштатському, Зальцведельському й Вецларському таборах (Німеччина). У цих таборах організовано культурну і нац. виховну роботу: школи, б-ки, читальні, хори, оркестри, театри, курси укр. історії й літератури, кооперації, політекономії, нім. мови. Засновано укр. газети: «Розсвіт» (Раштат), «Вільне слово» (Зальцведель), «Громадська думка» (Вецляр), «Розвага» (Фрайштадт), «Наш голос» (Йозефштадт). У таборах заходами СВУ вийшла низка укр. освіт. брошур. 1916 СВУ заснував у Львові бюро, яке організувало укр. приватне шкільництво на Волині, окупованій австро-угор. військом. Також заходами СВУ навесні 1917 група укр. полонених вела культурно-нац. діяльність на Підляшші, яке перебувало під нім. окупацією; вони тут організували бл. 100 нар. шкіл (бл. 5500 дітей), видавали тижневик «Рідне слово» в Білій (нині м. БялаПодляска Люблінського воєводства, Польща). Після Лютневої революції 1917 в Росії і утворення в Києві Української Центральної Ради орг-ція 15 квітня 1917 офіційно відмовилася від подальших виступів від імені всього укр. народу, обмежила діяльність роботою серед військовополонених і захистом населення укр. територій від польс. зазіхань. Заходами СВУ 1917 були створені дві укр. д-зії — «сірожупанників» і «синьожупанників» (див. Сіра дивізія, Синя дивізія), які згодом влилися в укр. армію. 1 липня 1918 СВУ офіційно припинив своє існування. Усі його матеріали згодом були передані А.Жуком до Музею визвольної боротьби України в Празі (Чехословаччина).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
