СОФОНОВИЧ, чернече ім’я Феодосій (поч. 17 ст. — п. 1677) — церк. і культ. діяч. Н. в м. Київ, походив, вірогідно, із міщансько-священицького роду. Його брат Іван був у 1660— 80-х рр. київ. райцею та бурмистром. У 1630-х рр. навч. в Київ. колегіумі, у 1640-х рр. прийняв чернечий постриг, став ієромонахом, викладав теологію в Київ. колегіумі, певний час був його ректором. 1649 їздив до Москви як керівник культ. місії разом із Арсенієм Сатановським та Єпіфанієм Славинецьким, потім був у Москві 1654 під час російськоукр. переговорів. Навесні 1655 обраний ігуменом Київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря і на цій посаді залишався до смерті. Був особисто знайомий із гетьманами Б.Хмельницьким, І.Виговським, П.Тетерею, Ю.Хмельницьким та ін., антіохійським патріархом Макарієм. Виступав за незалежність Укр. правосл. церкви від Московського патріархату. Редагував житія св. рівноапостольного кн. Володимира Святославича та св. Варвари великомучениці, написав оригінальний твір «Повість о преславних чудах святої великомучениці Варвари» (1669), був упорядником «Пом’яника» Київ. Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Написав широковідомий «Виклад о Церкві Святій» (К., 1667; 1668; Унів, 1670), у котрому роз’яснював важливі догматичні питання, церк. обряд тощо. Справою життя С. стала його «Кройніка з літописцов стародавніх» (1672—73) — центр. істор. твір в укр. історіографії 17 ст. Складається із трьох частин: «Кройніка о Русі» (1672), «Кройніка о початку и назвиску Литви» (1673) та «Кройніка о землі Полской» (1673), у котрих висвітлюється історія України з давніх часів до 1673. Велика ува-
726 СОФРОНІЇВСЬКИ
Феодосій Софонович. «Кройніка». Розділ «Кройніка о початку и назвиску Литви». 1681—1682. Аркуш.
га також приділяється історії Литви та Польщі. При написанні твору С. використав «Нестора» (літописний звід кінця 13 ст.), польс. хроніки М. та Й. Бєльських, О.Гваньїні, М.Стрийковського, літопис Великого князівства Литовського, «Paterikon» (К., 1635) Сильвестра Косова, київ. легенди та перекази, особисті спогади. Є в цьому творі низка важливих оригінальних звісток, особливо з історії Київської Русі, України козац. доби. С. обстоював древність і автохтонність русинів-українців, особливу увагу приділяв героїчним сторінкам укр. історії, розвивав теорію «Галич — другий Київ», вбачав в історії України 14—17 ст. логічне продовження історії Київської та Галицько-Волинської д-в добатиєвого часу. Був прихильником сильної держ. влади. Вважається, що С. похований у Михайлівському соборі СвятоМихайлівського Золотоверхого монастиря в Києві. Однак, можливо, що він похований у Києво-Печерській лаврі (там знайдено його надмогильну плиту). Праця С. суттєво вплинула на укр. історіографію 17—18 ст. Праці: Хроніка з літописців стародавніх. К., 1992; Выклад о Церкві Святій. К., 2002. Літ.: Мыцык Ю.А. Украинские летописи ХVII века. Днепропетровск, 1978; Києво-Могилянська академія в іменах. К., 2001. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОФОНОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
