СОЛОТВИН (у 17—18 ст. вживалася паралельна назва Краснополь) — с-ще міського типу Богородчанського району ІваноФранківської області. Розташоване у верхів’ї р. Бистриця-Солотвинська (прит. Бистриці, бас. Дністра). Населення 3,8 тис. осіб (2009). Відоме з 2-ї пол. 16 ст. як село в Галицькій землі Руського воєводства. Імовірно, бл. 1634 власники села Яблоновські надали йому міський статус, побудували замок і обнесли середмістя вала-
Солотвин. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. 1904. Фото 2009.
ми з частоколом. 28 серпня 1648 повстанці під проводом Грицька Шведа здобули і зруйнували замок. 1676 С. був захоплений одним із загонів осман. полководця Ібрагіма Шишман-паші. У 17— 18 ст. в містечку розпочалося пром. видобування й виварювання солі й вир-во поташу. 1765 надано магдебурзьке право. Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 С. — у володіннях Габсбургів. У 19 ст. на землях С. розпочався пром. видобуток нафти, інтенсивно розвивалася лісозаготівля. 1867 С. отримав статус заштатного міста Богородчанського пов. 1914—15 окупований рос. військами. У листопаді 1918 — травні 1919 — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. Із травня 1919 — у складі Польщі (Станіславське воєводство). Із вересня 1939 — у складі УРСР. 1940 надано статус с-ща міськ. типу. Із початку липня 1941 до 25 липня 1944 окупований гітлерівцями, перебував у складі Генеральної губернії. Унаслідок бойових дій під час світ. війн С. втратив більшість будівель, споруджених у стилях історизму і сецесії. Збереглися костьол (1857, перебудований), дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1904), синагога (кін. 19 ст.), єврейс. кладовище (найдавніші надгробки датуються 2-ю пол. 17 ст.). Літ.: BaliЅski M., LipiЅski T. Staroуytna Polska рod wzgl“dem historycznym, geograficznym i statystycznym opisana, t. 2. Warszawa, 1844; Notz K. So»otwina. «TydzieЅ: Dodatek literacko-naukowy “Kuriera Lwowskiego”», 1903, nr. 31; Or»owicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi, Bukowinie, Spiszu, Orawie i Рlsku CieszyЅskim. Lw\w, 1919; Солотвин. В кн.: ІМіС УРСР: Івано-Франківська область. К., 1972; Сіреджук П. До генези міст Галицької землі у XIV—XVIII ст. В кн.: Книга міст Галичини: Вісник Державного університету «Львівська політехніка». Львів, 1999; Бабій В. Замки Богородчанського краю. Івано-Франківськ, 2000; Гандзюк Р., Федунків З. Пам’ятки Богородчанщини в ретроспективі історії. В кн.: Звід пам’яток історії і культури Івано-Франківської області: Богородчанський район. Івано-Франківськ, 2008. З.Б. Федунків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЛОТВИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
