СОЛОНИЦЬКИЙ БІЙ 1596 — вирішальний бій над р. Солониця (поблизу м. Лубни), що став заключним етапом козац. повстань кінця 16 ст. (див. Наливайка повстання 1594—1596). У середині травня 1596 обоз повстанців, який відступав від Переяслава (нині м. Переяслав-Хмельницький), наздогнав передовий загін королів. війська гетьмана польного коронного С.Жолкевського. Козаки встигли спорудити табір над р. Солониця, який складався з валу і 5—7 рядів з’єднаних між собою возів (див. Ваґенбург). У таборі перебувало від 6 до 12 тис. осіб, у т. ч. жінки та діти. Королів. військо, яке надійшло 22— 26 травня 1596, налічувало понад 6 тис. осіб. Після кількох спроб штурму С.Жолкевський перейшов до планомірної облоги. У таборі не вистачало їжі та води. Ситуація ускладнювалася внутр. конфліктом у середовищі повстанців.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЛОНИЦЬКИЙ БІЙ 1596» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
