СОКОЛОВ Юрій Матвійович (19(07).04.1889—15.01.1941) — фольклорист і літературознавець. Професор, д-р літературознавства (1936). Дійсний член АН УРСР (1939). Н. в м. Ніжин у сім’ї професора рос. словесності Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька. Протягом 1906—11 навч. в Московському університеті, став членом Т-ва любителів природознавства, антропології і етнографії, залишився в ун-ті для підготовки до звання професора. 1908—09 разом із братом Борисом здійснив перші фольклорні
696 СОКОЛОВА
Соколова Могила. Коштовні прикраси.
Соколова Могила. Бронзове дзеркало із срібною ручкою.
експедиції в Новгород. губ. — Білозерський та Кириловський повіти (нині — Вологодська обл.). Записав 65 казок від 14-ти казкарів, билини, істор. пісні, весільні обряди. З його іменем пов’язане формування «фольклорних екскурсій» нового типу — фіксація всього репертуару краю (у т. ч. частушок, «нових балад», «жорстоких романсів», пісень літ. походження) з метою осмислення регіональної традиції в цілому. 1915 опублікував збірник «Сказки и песни Белозерского края», укладений за жанровим принципом. 1914—17 працював в Історичному музеї в Москві (пом. бібліотекаря, зав. читального залу, із 1922 — зав. б-ки). Із 1919 читав лекції в Моск. ун-ті, у Моск. консерваторії (1913—24), у Моск. міськ. ун-ті ім. А.Шанявського (1916—20), на Пед. курсах (1920—21), у Вищому літературно-худож. ін-ті ім. В.Брюсова (1923—25). Із 1919 по 1934 був викладачем, а згодом — професором Тверського пед. ін-ту. 1922 очолив новозаснований ж. «Художественный фольклор». 1924 разом із П.М.Поповим записував фольклор околиць Києва. Виступив на засіданні Етнографічної комісії при ВУАН із доповіддю «Про методи збирання та вивчення фольклору». Протягом 1926—28, керуючи Фольклорною підсекцією Держ. академії худож. наук (Москва), організував щорічні експедиції на Північ із метою вивчення билинної традиції. Найцінніші матеріали були опубліковані у збірнику «Онежские былины» (1948). Його лекції склали перший рад. підручник із фольклористики — «Русский фольклор» (1938, 1941). У 1920— 30-ті рр. С. був провідним знавцем билин, одним із представників «історичної школи» В.Міллера. Під впливом політ. обставин звернув увагу на соціологічні аспекти вивчення фольклору. У 1930-х рр. вивчав фольклор у фабрично-заводському середовищі (на з-дах Тули (нині місто в РФ) й Москви, де було записано бл. 800 пісень та чимало автобіографічних оповідань). 1931 очолив Фольклорний кабінет Моск. відділення Держ. академії мистецтвознавства. Тоді ж було створено Моск. ін-т філософії, літератури та історії, де С. викла-
дав фольклор. 15 лютого 1936 його було затверджено д-ром літературознавства без захисту дисертації. У ході дискусії про статус етнографії на поч. 1930-х рр. оголосив фольклористику виключно літературознавчою дисципліною. С. є ідеологом масштабного проекту активного ідеологічного впливу на фольклор і процесу конструювання «радянського фольклору». Сучасні укр. фольклористи вважають, що в дискусії про фольклор 1931 він виклав «програму зруйнування фольклору і фольклористики». 1936 були розкритиковані й статті самого С., надруковані в «Большой советской энциклопедии», згідно з якими билини не є продуктом творчості селян, а є проявом «ідеології пануючого класу». 22 лютого 1939 С. було обрано дійсним членом АН УРСР. Тоді ж його було призначено директором Ін-ту укр. фольклору АН УРСР, створеного 1936. Він висунув пропозицію про написання 3-томного курсу «Український фольклор», розпочав роботу з підготовки хрестоматії та програми для вузів з укр. фольклору. 1939 написав статтю «Народні оповідання і легенди про Шевченка» (надрукована у збірнику «Т.Г. Шевченко в народній творчості», К., 1940). Друкувався в ж. «Народна творчість» («Образ Леніна в творчості народів СРСР», 1940, № 2). З ініціативи С. налагоджені зв’язки Ін-ту укр. фольклору зі Спілкою рад. письменників України, при якій було створено Секцію нар. творчості на чолі з П.Тичиною. У квітні 1939 С. відкрив у Києві 1-шу респ. нараду кобзарів і лірників. У грудні 1940 С. викликав укр. кобзарів (Є.Мовчан, П.Носач, П.Гузь) на Всесоюзну нараду з питань творчої допомоги нар. співцям (Москва). П. у м. Київ одразу після виступу на ювілейному засіданні на честь А.Кримського.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Соколов Юрій Матвійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
