СОКИРИНЦІ — село Срібнянського р-ну Чернігівської області. Відоме із серед. 1640-х рр. Із 1716 належало Ґалаґанам, а з 1888 до 1917 — їхнім родичам Ламсдорфам. Маєток, що існував у селі із серед. 18 ст., за П.Ґалаґана перетворився на палацово-парковий комплекс (роботи розпочалися 1823 за проектом архіт. П.Дубровського і садівника І.Бістерфельда), який є найкращим збереженим взірцем великопанської садиби 1-ї пол. 19 ст. Гол. будівля садиби — палац у стилі ампір, оточений парком. Парк складається з регулярної та пейзажної частин заг. площею 80 га і обмежений з пд. ставом на р. Утка (прит. Удаю, бас. Дніпра), за яким простягається лісовий масив. За П.Ґалаґана та його сина Г.Ґалаґана С. стали помітним культ. осередком. У маєтку діяв приватний театр, зберігалося зібрання старожитностей та мистецьких пам’яток. Тут жив О.Вересай, гостювали Т.Шевченко, Л.Жемчужников, М.В.Лисенко. 1872 в С. за ініціативи та сприяння Г.Ґалаґана виникло одне з перших у Лівобережній Україні сільс. ощадно-позичкове т-во — одне з найкращих у Рос. імперії в 19 ст. Із 1920 в палаці міститься агрономічна школа (нині — аграрний ліцей), 1920—27 діяв художньо-істор. музей. У 1920-ті рр. втрачено деякі споруди ансамблю, зокрема дві церкви, одна з яких була усипальнею Ґалаґанів. 1959 в С. відкрито кімнату-музей О.Вересая, 1970 на його могилі встановлено пам’ятник, а 1971 в Сокиринському парку відкрито ще один пам’ятник кобзареві. Літ.: Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990; Вечерський В.В. Садиба Павла Галагана. В кн.: Пам’ятки архітектури та містобудування України. К., 2000; Кредитна
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОКИРИНЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
