СОКАЛЬ — місто Львівської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Зх. Буг (прит. Нарева, бас. Вісли). Населення 21 тис. осіб (2011). Із містом тісно пов’язане розташов. на лівому березі Зх. Бугу смт Жвирка, яке виникло при залізничній ст. Сокаль. Археол. дані (городище 11— 13 ст., на якому був знайдений скарб давньорус. срібних прикрас) дають підстави вважати, що С. виник у давньорус. час. Припускають, що після монголо-татарської навали поселення було перенесене із правого на лівий берег Зх. Бугу. С. уперше згадується 1377 як місто Белзького князівства. 1424 отримав магдебурзьке право, із 1462 — центр староства у складі Белзького воєводства. Починаючи з 1499, С. зазнавав спустошливих татар. набігів. Під С. сталася Сокальська битва 1519. Після того, як 1519 місто було спалене татарами, його 1524 з ініціативи сокальського старости А.Тенчинського перенесли з лівого берега Зх. Бугу на правий (це зробили і з огляду на те, що розташоване на лівому низькому березі місто страждало від повеней; є відомості, що переселення сокальців почалося 1517). 1578 С. отримав право проводити щорічно одноденний ярмарок, а з 1639 — ще один двотижневий. У місті було 7 ремісничих цехів. С. був пунктом, де товари пере-
вантажували з возів на судна (саме в С. Зх. Буг ставав судноплавним), тут діяла держ. митниця. У 1-й чв. 17 ст. споруджено монастирі бернардинців та бригідок (закритий 1784). У жовтні 1648 С. був здобутий козац. загоном при підтримці частини міщан. У травні—червні 1651 під С. стояло польс. військо на чолі з королем Яном II Казимиром Ваза. 1702 місто було пограбоване військом швед. генерал-майора М.Стенбока. У 2-й пол. 17 — 18 ст. С. пережив період занепаду. Після 1-го поділу Речі Посполитої 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) С. відійшов до володінь австрійс. Габсбургів (від 1867 — Австро-Угорщина). На поч. 19 ст. було розплановано новий центр міста за межами колиш. міських укріплень, а Старе місто перетворилося на район, заселений переважно євреями. У 1870-х рр. прокладено шосе, яке з’єднало С. зі Львовом, 1884 — збудовано залізницю від РавиРуської. Із 1880-х рр. у місті почали з’являтися пром. підпр-ва. На 1891 С. входив до 30-ти найбільших міст Галичини, маючи 8 тис. мешканців. У С. 1897— 1905 працював адвокатом Є.Петрушевич, з ініціативи якого було засновано ряд укр. культурно-освіт. орг-цій, зокрема філію Львівського товариства «Просвіта» (1898). Під час Першої світової війни із 13 серпня 1914 до липня 1915 зайнятий рос. військами. Після розпаду Австро-Угорщини (1918) — у складі Західноукраїнської Народної Республіки. 1919—39 С. належав Польщі (у складі Львів. воєводства). 1936—40 діяв музей «Сокальщина» ім. А.Чайковського. Від вересня 1939 — місто Львів. обл. УРСР, райцентр. Оскільки встановлений 1939 кордон між СРСР і Німеччиною пройшов по Зх. Бугу, лівобережна частина міста опинилася в Генеральній губернії та була перетворена на окремий населений пункт Забужжя (у повоєнний час поділений на Забужжя і Жвирку, які до 1951 перебували у складі Польщі, а потім були приєднані до СРСР).
У період гітлерівської окупації (22 червня 1941 — 19 липня 1944) С. був у складі Ген. губернії. У цей час була знищена єврейс. громада і зруйновані єврейс. квартали (Старе місто; нині Міський парк). Нині в С. працюють підпр-ва легкої, харчової пром-сті, із вир-ва буд. матеріалів і меблів. Найбільше з підпр-в міста — з-д хімічного волокна, споруджений 1961—70, припинило існування. У С. з 1985 діє худож. музей «Людина. Земля. Всесвіт» (із 1995 — філія Львівського музею історії релігії). Пам’ятки арх-ри в м. Сокаль: церква Святого Миколая (1-ша пол. 16 ст., за іншими даними, 1640-ві рр.), синагога (1-ша пол. 17 ст., за ін. даними, 1762), споруди монастиря бригідок (17—18 ст.), церква Архангела Михаїла (1778—1835), церква Апостолів Петра і Павла (1904—09); у смт Жвирка — ансамбль монастиря бернардинців: костьол Діви Марії з келіями (1604—19, архіт. Б.Авелідес), оточений фортечними мурами з баштами (монастир діяв до 1951, із 1958 у спорудах розміщено виправну колонію). Літ.: S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 11, t. 15, cz. 1—2. Warszawa, 1890—1902; ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968; Памятники истории и культуры Украинской ССР. К., 1987; Janeczek A. Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego: Wojew\dztwo Belskie od schy»ku XIV do pocztku XVII w. Warszawa, 1993; Куза А.В. Древнерусские городища X—XIII вв.: Свод археологических памятников. М., 1996; Слободян В. Церкви України: Перемиська єпархія. Львів, 1998; Вашків І. Сокаль і Прибужжя (1377—2000): Історико-краєзнавчий нарис. Львів, 2000 (http://www.sokal.lviv.ua/ historyvashkiv-sokal_i_prybuzhzhia__zmist. html); Книш Я.Б. Архітектурні пам’ятки Сокаля першої половини XVII століття (http://sokal.lviv.ua/history-ya_ knysh_arhitect.html#); [Нарис історії Сокаля.] (http://www.vsokali. com/сокаль). Д.Я. Вортман, В.І. Дмитрук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОКАЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
