СОБЄСЬКИЙ (Sobieski) Вацлав (26.10.1872—03.04.1935) — дослідник історії Польщі та Європи 16—18 ст., видавець джерел, су-
спільно-політ. діяч. Н. в м. Львів у сім’ї гімназійного вчителя. Школу та г-зію закінчив у м. Жешув (нині місто Підкарпатського воєводства, Польща). 1892—96 вивчав історію в Ягеллонському ун-ті; згодом навч. у Відні, Лейпцизі (Німеччина; у К.Лампрехта) та Парижі (Франція). 1900 захистив докторську дис. на тему: «Rokosz Zebrzydowskiego jako walka z kontrreformacj i klerem, cz“Сƒ I: Obwarowanie konfederacji warszawskiej na sejmie 1606 r.» (керівник — проф. В.Закшевський). 1901—05 — працівник б-ки Ординації Замойських у Варшаві. Співзасновник (1905) і співредактор «Przegldu Historycznego». 1905—07 перебував у наук. відрядженні до архівів Франції та Великої Британії. 1908 на підставі праці «Zabiegi Dymitra SamozwaЅca o koron polsk» здобув габілітацію в Ягеллонському ун-ті. Від 1908 — приват-доцент, від 1910 — професор Ягеллонського ун-ту. 1908—10 працював у Архіві гродських і земських актів у Кракові. Чл.-кор. (1920), дійсний член (1928) АН у Кракові. Член Варшавського наук. т-ва (1914), Королів. наук. т-ва у Празі (Чехословаччина; 1927), Слов’янського інституту в Празі (1928), Угор. істор. т-ва (1932). 1927—34 — віце-президент Польс. істор. т-ва, 1927—34 — голова його краківського відділення. Творець наук. школи (учні — Г.Барич, С.Бодняк, А.Стшелєцький, В.Чаплинський, О.Галецький, Л.Колянковський, А.Левак, К.Піварський та ін.). Досліджував проблематику масових реліг. рухів у Польщі на широкому європ. тлі («Rola jezuit\w w dziejach Rzeczypospolitej Polskiej» (1901), «NienawiСƒ wyznaniowa t»um\w za rzd\w Zygmunta III» (1902), «Trybun ludu szlacheckiego» (1905), «Polska a hugenoci po nocy Сw. Bartolomieja» (1910)), польсько-європ. відносини («Henryk IV wobec Polski i Szwecji 1602—1610» (1907), «о\»kiewski na Kremliu» (1920), «Walka o ujСcie Wis»y» (1918)), зламні періоди європ. та польс. минулого («Szkice historyczne» (1904), «Studia historyczne» (1912), «Pami“tny sejm», (1913), «KoСciuszko w Ameryce: Zjednoczenie idea»\w Polski i Ameryki»
(1918), «Dzieje rewolucji angielskiej» (1922), «Polska pod rzdami kr\l\w elekcyjnych do Stanis»awa Augusta» (1930)). Один із творців ідеології нової краківської істор. школи («Lelewel a szko»a krakowska» (1896), «Optymizm i pesymizm w historizofii polskiej» (1908)). Автор синтетичної праці «Dzieje Polski» (т. 1—3, 1923—25). Видав «Archiwum Jana Zamoyskiego» (т. 1, 1904). П. у м. Краків. Літ.: Halecki O. Wac»aw Sobieski. «Kwartalnik Historyczny», 1935, r. 49; Barycz H. Historyk gniewny i niepokorny: Rzecz o Wac»awie Sobieskim. Krak\w, 1978; CzapliЅski W. W sprawie oceny dzie» Wac»awa Sobieskiego. «Kwartalnik Historyczny», 1979, r. 86; Maternicki J. Wac»awa Sobieskiego synteza dziej\w Polski. «Przegld Humanistyczny», 1993, r. 37; Tazbir J. Sobieski Wac»aw (1872—1935). В кн.: Polski s»ownik biograficzny, t. 39. Warszawa— Krak\w, 1999—2000; Piroуy»ski J. Wac»aw Sobieski (1872—1935). В кн.: Uniwersytet Jagie»»oЅski: Z»ota ksi“ga Wydzia»u Historycznego. Krak\w, 2000. В.В. Тельвак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Собєський Вацлав» з дисципліни «Енциклопедія історії України»