СМІЛА — місто обласного підпорядкування Черкаської області, райцентр. Центр. частина міста розташов. на лівому березі р. Тясмин (прит. Дніпра), між її притокою Сріблянкою та Ірдинським болотом. Населення 68,7 тис. осіб (2011). Не пізніше 1541—42 черкас. боярин Ясько Тимкевич на землях, наданих йому 1533 королем. польс. і вел. кн. литов. Сигізмундом I Старим, заснував поселення Яськове, яке невдовзі припинило існування. Тривалий час на ці землі претендували різні власники, аж поки 1633 вони не стали володінням С.Конецпольського. 1640 на місці Яськова вже існувала слобода Тясмин, яка незабаром перетворилася на містечко й отримала другу назву Сміла. Згодом назва Сміла витіснила першу. Із 1648 С. — у складі Війська Запорозького, центр сотні Чигиринського полку. У 1670-х рр. мешканці С., рятуючись від воєнних дій, переселилися на Лівобережжя, містечко знелюдніло. Після відновлення в правобереж. частині Київського воєводства влади Речі Посполитої (1714) Смілянщина повернулася до рук Конецпольських (які і після 1648 вважалися її номінальними власниками), від них — до Валевських, 1725 — до князів Любомирських. У цей час С. відродилася. З’явилася єврейс. громада. Імовірно, у 1730-ті рр. в містечку було відновлено замок. Під час Коліївщини повстанці захопили С. і зруйнували замок (червень 1768). 1773 С. отримала магдебурзьке право. 1787 кн. Г.Потьомкін купив Смілянський ключ (див. Ключ), який після його смерті (1791) перейшов до його родичів графів Самойлових. Після 2-го поділу Речі Посполитої (1793) С. — під владою Рос. імперії, 1793—94 була центром повіту Київського намісництва, а потім увійшла до Черкас. пов. Київської губернії. 1838 містечко успадкував від Самойлових їхній родич граф Олексій Олексійович Бобринсь-
кий (із 1856 жив у С. постійно), завдяки якому С. стала знаною як осередок пром-сті та центр великого землеволодіння з передовим сільс. і лісовим госп-вом. Екон., соціальному і культ. розвиткові С. сприяли й нащадки О.О.Бобринського (див. Бобринські), які були власниками містечка до 1917. Серед смілянських з-дів найбільшими були цукровий (заснований 1838), рафінадний (1839) і механічний (1840, виробляв обладнання для цукрової пром-сті та сільс. госп-ва). 1876 повз С. пройшла залізниця Фастів—Знам’янка (нині місто Кіровогр. обл.), за 6 км від містечка було споруджено залізничну ст. Бобринська (із 1930-х рр. — станція ім. Т.Шевченка), яка згодом стала вузловою. Станційне селище злилося з містечком. 1847 у С. мешкало 4 тис. жителів, 1910 — понад 29 тис. Значну частину мешканців становили євреї. Дослідження Олексія Олександровича Бобринського зробили С. відомою серед археологів Рос. імперії. Рад. владу остаточно встановлено на початку січня 1920. Із 1923 — райцентр. 1926 дістала статус міста, із 1939 — місто обласного підпорядкування. Окупована гітлерівцями з 4 серпня 1941 до 29 січня 1944. У рад. час тривав розвиток С. як значного пром. центру (машинобудування, харчова пром-сть) і траспортного вузла. Істор. споруди: Успенський костьол (1818—27), Благовіщенський собор (1859), будівля банку (1909, тепер краєзнавчий музей). Археол. пам’ятки: кургани різних епох, городище — рештки замку (земляної фортеці бастіонного типу) 17—18 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СМІЛА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
