«СМЕРШ» (скорочення від «Смерть шпионам!») — назва трьох незалежних одна від одної контррозвідувальних орг-цій в СРСР у часи Другої світової війни та перший повоєнний рік. Постановою РНК СРСР № 415138сс від 19 квітня 1943 Управління особливих відділів НКВС СРСР було передане в Наркомат оборони СРСР, де на його основі утворене Гол. управління контррозвідки Наркомату оборони «Смерш». Начальник — В.Абакумов. Підпорядковане безпосередньо головнокомандуючому ЗС СРСР Й.Сталіну. Відділ Управління особливих відділів НКВС СРСР по обслуговуванню ВМФ був переданий до Наркомату ВМФ СРСР. На базі цього відділу утворене Управління контррозвідки «Смерш» Наркомату ВМФ. Положення про нього та про його органи на місцях затверджене 31 травня 1943 постановою Держ. к-ту оборони СРСР № 3461сс/ОВ. Начальник — П.Гладков. Підпорядковане наркому ВМФ СРСР М.Кузнецову. У лавах НКВС було створено відділ контррозвідки
«Смерш», який очолив С.Юхимович. Підпорядкований наркому внутр. справ СРСР Л.Берії. В якості осн. завдань було визначено боротьбу з підривною діяльністю іноз. розвідок і антирад. елементами в Червоній армії, застосування агентурно-оперативних та ін. заходів, що виключали б перехід противника через лінію фронту, боротьбу зі зрадниками в Червоній армії, боротьбу з дезертирством, перевірку військовослужбовців та ін. осіб, які були в полоні або в оточенні, виконання спец. завдань. Як видно зі штату Гол. управління контррозвідки «Смерш» Наркомату оборони, затвердженого Й.Сталіним 27 квітня 1943, його 5-й відділ керував роботою органів «С.» у внутр. військових округах (Моск., Приволзькому, Сибірському та ін.), тобто так чи інакше міг охоплювати цивільне оточення дуже нечисленних гарнізонів і управлінь; 4-й відділ здійснював контррозвідувальну роботу щодо противника з метою виявлення каналів проникнення його агентури в частини та установи Червоної армії, оперативне обслуговування штабів партизан. руху, а також організовував боротьбу з агентурою противника, яка проникала в ці штаби і партизан. загони, — отже, до переходу держ. кордону СРСР мав справу із цивільним населенням тимчасово окупованих противником територій СРСР. Із нечисленних документів органів «С.» Укр. фронтів Червоної армії за 1944—45, які нині приступні історикам, фіксується відстежування діяльності підрозділів Організації українських націоналістів, Української повстанської армії та настроїв населення Західної України. Із кінця 1943 помітне зростання роботи органів «С.» серед цивільних за кордоном СРСР. «С.» мав справу здебільшого з громадянами СРСР або емігрантами дореволюц. і революц. часів, насамперед об’єднаними в антирад. орг-ції: ОУН, білорус. «Союз боротьби проти більшовизму», «Союз білоруської молоді», «Націоналсоціалістська трудова партія Росії», «Російський загальновійськовий союз», «Національно-трудовий союз нового покоління» та ін. Серед жертв органів «С.» було
чимало укр. діячів. Так, у травні 1945 в Празі (Чехословаччина) затримали й вивезли до Москви колиш. президента Карпатської України А.Волошина (згодом помер у в’язниці). Тоді ж вилучили архів колиш. міністра закордонних справ Української Держави Д.Дорошенка (не арештований завдяки віку — 63 роки). Агенти військ. контррозвідки цілеспрямовано виконували завдання з розшуку і переміщення до СРСР архівів (цим займалися також спец. трофейні бригади). Так, у травні 1945 підрозділ «С.» Першого Українського фронту виявив у с. Горні Лібхава (побл. м. Чеська Липа; Чехословаччина) і передав до Москви архіви франц. розвідки; тоді ж «С.» Четвертого Українського фронту в Кракові заволодів архівами МЗС і мін-ва фінансів Української Народної Республіки з документами 1918—22 (раніше зберігалися в Тарнові, Польща). Одночасно під контролем органів «С.» цього самого фронту здійснювалися транспортування укр. архівів із Відня та ін. спец. пошукові й транспортні «архівні» операції в ін. місцях. «С.» сприяв встановленню прокомуніст. режимів у країнах Центрально-Східної Європи, вів полювання на тих, хто був запідозрений у співпраці з нацистами, і на осіб, які з тих або ін. причин цікавили Москву. Так, у січні 1945 в Будапешті (Угорщина) був заарештований швед. дипломат Р.-Г.Валленберг, який за умов нацистської окупації, користуючись дипломатичним статусом і широкими зв’язками, рятував євреїв від відправлення до концтаборів (пізніше дипломат, який не захотів співпрацювати з рад. спецслужбою, був знищений). Наприкінці війни та в перший повоєнний рік «С.» активно займався перевіркою колиш. рад. військовополонених і репатріантів у організованих із цією метою спец. фільтраційних таборах (було перевірено понад 4 млн осіб). Після перевірки чимало людей було відправлено до таборів на найтяжчі роботи. Окрім військовополонених, на територіях країн Центр.-Сх. Європи «С.» сприяв інтернуванню й ув’язнен-
ню в таборах понад 208 тис. осіб, «здатних носити зброю», і понад 60 тис. осіб, що входили до пронацистських структур. Після закінчення війни, 4 травня 1946, органи військ. контррозвідки знову повернено з військ. відомства в систему органів держ. безпеки (на той час — МДБ СРСР); центральний орган військової контррозвідки іменувався 3-м головним управлінням МДБ СРСР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СМЕРШ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
