СЛЬОЗКІН Петро Родіонович (10.08.1862—30.11.1927) — учений-фундатор контрольно-насіннєвої справи в Україні. Професор. Н. в м. Москва у старообрядницькій родині. Освіту здобув на мех. відділенні Моск. реального уч-ща, закінчив с.-г. відділення Петровської землеробської та лісової академії (1885). 1886—89 вивчав культуру бавовників у США, досліджував можливості розвитку бавовництва на Закавказзі та в Закаспійському краї, ознайомився зі станом сільс. госп-ва Пд. степу, Приволзького регіону. 1889 зарахований до штату департаменту землеробства мін-ва держ. маєтностей Рос. імперії. Готувався до викладацької роботи, зокрема перебував за кордоном у Нац. агрономічному ін-ті (Франція), Мюнхенському політех. ін-ті (Німеччина) та ін. Працював під кер-вом визнаного теоретика світ. агрономії І.Стебута (1833—1923). За дорученням департаменту землеробства досліджував умови хлібної торгівлі за кордоном, брав участь в організації Всесвітньої виставки в Чикаго (США). 1895—97 завідував Сочинською с.-г. та садовою дослідною станцією. 1897 заснував Контрольнонасіннєву станцію в Києві та лабораторію Київ. землеробського синдикату, якими керував до 1899. Після захисту магістерської дис. «Етюди про гумус» (Моск. с.-г. ін-т, 1900) — екстраординарний, згодом — ординарний професор кафедри землеробства Київ. політех. ін-ту, де працював до 1915. Одночасно зарахований до штату мін-ва фінансів Рос. імперії. Обраний членом Всерос. академічного союзу (1905), позаштатним професором Київ. вищих приватних курсів (1906—08). Із 1908 — декан с.-г. відділення Київ. політех. ін-ту. Член Наук. т-ва економістів у Києві, член редколегії журналу борошномельних виробників «Русский мельник» (із 1908), співзаснов-
ник Київ. агрономічного т-ва (із 1909), член Ґрунтової комісії Моск. т-ва сільс. госп-ва, зав. музею товарознавства Київ. комерційного ін-ту (до 1917). 1912—27 — зав. лабораторії с.-г. товарознавства, декан екон. ф-ту, член піклувальної ради, ректор Київ. держ. комерційного ін-ту (1917). Одночасно 1920— 27 — професор Київ. ін-ту нар. госп-ва. Обирався членом с.-г. секції Київського губернського держплану. Ініціював створення крайового с.-г. і пром. музею в м. Київ. Із 1919 — член Постійної комісії для виучування природних багатств України ВУАН. Наук. спадщина С. налічує 75 монографічних видань і статей, серед них — 3-томна серія «Зернові злаки, їхнє життя та способи вирощування» (1904), «Цукровий буряк та його культура» (1908), «Польові рослини різних родин, їхні особливості та способи вирощування» (1910). Теор. розробки С. довели необхідність із метою підвищення продуктивності агрофітоценозів впливати не тільки на ґрунт, а й на саму рослину. Дослідження С. сприяли заснуванню в країні мережі селекційних установ. Вагомі успіхи в діяльності першої в Європі такої станції дали підстави для проведення в Харкові 1911 1-го Всерос. з’їзду із селекції, насінництва та розповсюдження селекційного матеріалу. Згодом акад. М.Вавилов назвав цей з’їзд основою становлення в країні не лише різних напрямів аграрної науки, а й генетики. Нагороджений орденами св. Анни 3-го (1902) і 2-го ст. (1907), св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го (1914) і 3-го ст. (1915) та Великою золотою медаллю Всерос. с.-г. виставки в Києві (1913). П. у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛЬОЗКІН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
