СЛОВ’ЯНСЬКИЙ З’ЇЗД 1848 У ПРАЗІ — перший з’їзд представників слов’ян. нац. рухів Австрійс. імперії. Ставив за мету скоординувати й об’єднати зусилля слов’ян. народів, землі яких входили до складу Австрійс. імперії, для захисту нац. інтересів перед небезпекою наступу пангерманізму. Відбувся 2—12 червня 1848 у Празі (нині столиця Чехії). У С.з. взяли участь 363 делегати, у т. ч. 61 — у складі польсько-укр. групи з Галичини. Галицьких українців представляла делегація Головної руської ради у складі І.Борисикевича, Г.Гиниле-
вича, О.Заклинського, Закарпаття — А.Добрянський, поляків — делегація Центральної ради народової та Руського собору на чолі із кн. Є.-Г.Любомирським за участю Л.Сапіги, К.Ценглевича та інших. Засідання С.з. відбувалися в 3-х комісіях: чехо-словацькій, польсько-укр. та південнослов’янській. Укр. делегація домагалася визнання за українцями рівних прав і свобод поряд з ін. народами, прийняття до майбутньої слов’ян. федерації і висловлювала прагнення закласти в Галичині основу для нац. розвитку всіх українців імперії та забезпечити визнання нац. ідентичності всієї укр. нації. Позиція укр. делегації, підтримана іншими слов’янами, забезпечила їй моральну перемогу — визнання польс. делегацією справедливості її вимог. Свідченням цього стало укладення компромісної угоди між обома делегаціями (7 червня 1848), що гарантувала рівноправність представників усіх національностей і віровизнань у Галичині в адм. і освіт. справах; створення спільної українсько-польс. нац. гвардії; єдиного сейму та органу виконавчої влади. Спірне питання про поділ Галичини на дві окремі провінції (укр. і польську) відкладалося до вирішення його сеймом. С.з. прийняв «Маніфест до європейських народів». У документі засуджувалися будь-які форми нац. гноблення, вищими цінностями проголошувалися свобода, громадян. і нац. рівноправність та визначалася програма демократ. перетворень, спрямованих на забезпечення рівноправності й самоврядування слов’ян. народів. С.з. виробив (не встиг прийняти) звернення на ім’я австрійс. імп. Фердинанда I Габсбурга, в якому висловлювалась ідея перетворення Австрійс. монархії на федерацію рівноправних автономних народів на чолі з конституційною династією Габсбургів. Також розроблено проект федеративного союзу австрійс. слов’ян для взаємного захисту й підтримки їхніх нац. прав, конституції і свободи. Припинив роботу 12 червня у зв’язку з початком повстання у Празі та обстрілом міста ав-
стрійс. військом. Участь у роботі С.з. укр. представників стала першою маніфестацією на міжнар. рівні незалежницьких прагнень відродженого українства, його непохитної волі до боротьби за політ. та нац. права. Літ.: Созанський І. До історії участи галицьких русинів у слов’янському конгресі в Празі 1848 p. «ЗНТШ», 1906, т. 72; Брик І. Слов’янський з’їзд у Празі 1848 р. і українська справа. Там само, 1920, т. 129; Наваловський М. Українці і слов’янський конгрес у Празі 1848 р. X., 1930; Стеблій Ф. Революція 1848 року і Західна Україна. «Наука і суспільство», 1968, № 11; Борис В. Деякі питання польсько-українських відносин під час революції 1848 р. в Галичині. В кн.: Українське слов’янознавство, вип. 6. Львів, 1972; Стеблій Ф. Ідея української незалежності в політичній думці Галичини середини ХIХ ст. В кн.: III Міжнародний конгрес україністів, Харків, 26—29 серпня 1996 р. Х., 1996. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЛОВ’ЯНСЬКИЙ З’ЇЗД 1848 У ПРАЗІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
