«СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ» — видатна пам’ятка давньорус. літератури. Розповідає в поетичній формі про похід («полк»; слово має також значення «військо», «битва») новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича на половців 1185. Похід (в якому також брали участь брат і сини Ігоря) закінчився нищівною поразкою, князі потрапили в полон. Унікальність «Слова...» стала причиною дискусій з приводу його автентичності, що ведуться з моменту публікації пам’ятки 1800. Протягом останніх 200 років «Слово...» перебуває у фокусі уваги світ. русистики, йому присвячена величезна за обсягами література. Текст «Слова...» містився в списку, що входив до складу збірника з кількох різних творів (Хронограф, «Временник еже нарицается летописание русских князей и земли Рускыя»,
«Сказание о Индии богатой», «Повесть об Акире Премудром», «Слово о полку Игореве», «Девгенево деяние»), який зберігався, імовірно, у б-ці Спаського монастиря в Ярославлі (нині місто в РФ) і бл. 1792 потрапив до колекції графа О.Мусіна-Пушкіна. Ім’я автора «Слова...» і час його створення не відомі. О.МусінПушкін і його співробітники не змогли встановити час написання «Слова...» Д.Лихачов, О.Творогов та ін. датують пам’ятку 1188. Перед публікацією «Слова...» з нього зняли копію для рос. імп. Катерини II. Сам рукопис «Слова...» загинув у моск. пожежі 1812. Зникнення збірника, до якого входило «Слово...», унеможливило його пізніший палеографічний аналіз. На думку більшості дослідників, список «Слова...», що перебував у тому збірнику, можна датувати 16 ст. Загибель єдиного списка «Слова...» і його надзвичайно високі художні якості, що підносять його над всіма ін. пам’ятками давньорус. писемності 12 ст., створили ґрунт для сумнівів у його автентичності в рос. істориків 1-ї пол. 19 ст., а в 20 ст. до них приєдналися франц. філологи Л.П.Леже і А.Мазон. «Слово...» вважали або підробкою, або стилізацією 16—18 ст. Рос. історик О.Зимін припускав, що «Слово...» написав учений монах з України Іоїль Биковський наприкінці 18 ст. Протягом останніх 50-ти років багато дослідників намагалися довести принципову схо-
«Слово о полку Ігоревім». Москва, 1800. Титульна сторінка першого видання.
жість «Слова...» з багатьма літ. пам’ятками 12 ст. Лексичний склад і художні засоби «Слова...» виявилися характерними для давньорус. мови старшого періоду (11—13 ст.). Підтвердилась достовірність ряду подій, про які оповідає «Слово...» Важливим доказом справжності твору є впевненість значної частини істориків у тому, що події походу Ігоря до Половецького степу викладені й оцінені їхнім сучасником. Величезну за обсягами наук. літературу викликала проблема авторства «Слова...» При всій насиченості східнослов’янським фольклором «Слово...», поза сумнівом, є авторським літ. твором. Досі спроби встановити особу автора успіху не мали. Вчені вважають, що той автор добре розумівся на військ. справі і воєнному мистецтві, знав заг. політ. ситуацію на Русі й на її рубежах, точно (хай в узагальнено-поетичній формі) відтворив стосунки поміж князями. Отже, «Слово...» було написане, швидше за все, сучасником відображених у ньому подій, незабаром після походу Ігоря Святославича у степ. Дискусійною залишається роль «Слова...» як істор. джерела. Минули часи, коли істор. інформацію «Слова...» розуміли буквально-точно. Сьогодні мало в кого з істориків чи філологів виникають сумніви в тому, що «Слово...» відбиває істор. дійсність свого часу в художньо-узагальненій формі. Крім того (як показали А.Робінсон, Д.Альшиц та ін. літературознавці), будучи авторським твором, «Слово...» спочатку було створене в усній формі, далі — записане. Але протягом багатьох десятиліть (може й століть) «Слово...» продовжувало жити у формі усного твору, що виконувався на княжих з’їздах, учтах тощо. У тривалому процесі усного життя до «Слова...» потрапляли пізніші нашарування. Напр., князі Роман Мстиславич волинський і Мстислав Мстиславич галицький відображені в пам’ятці не такими, якими були в 1180-х рр., а діячами і полководцями початку (Роман) і другого десятиліття (Мстислав) 13 ст. Подібним усним побутуванням «Слова...»
можна пояснити багато ін. істор. неточностей у ньому. З другого боку, істор. інформація «Слова...» часом надзвичайно глибоко і точно розкриває сучасне йому політ. становище Русі. Напр., тривалий час незрозуміле для дослідників звернення автора до багатьох рус. князів прибути до Києва і «поблюсти» стольний град Русі відбило досліджену В.Пашутом систему сюзеренітету колективного. Істор. інформація «Слова...» досі не повністю розгадана і потребує копіткого й неупередженого дослідження.
637 СЛОВО
«Слово о полку Ігоревім». Ілюстрація художника В. Лопати. Київ, 1986. Вид.: Ироическая песнь о походе на половцов удельного князя Новагорода-Северского Игоря Святославича. М., 1800; Слово о полку Игореве. М.—Л., 1950. Літ.: Орлов А.С. Слово о полку Игореве. М.—Л., 1946; Адрианова-Перетц В.П. «Слово о полку Игореве» и памятники русской литературы XI— XIII вв. Л., 1968; Рыбаков Б.А. «Слово о полку Игореве» и его современники. М., 1971; Лихачев Д.С. «Слово о полку Игореве»: Историко-литературный очерк. М., 1976; Франчук В.Ю. Літописні оповіді про похід князя Ігоря. К., 1988; Энциклопедия «Слова о полку Игореве», т. 1—5. СПб., 1995; Кінан Е. Російські історичні міфи. К., 2001; Keenan E. Josef Dobrovsky and the Origins of the Igor’s Tale. Cambridge, Massachusetts, 2003; Скляренко В. Темні місця в «Слові о полку Ігоревім». К., 2003; Зимин А.А. Слово о полку Игореве. СПб., 2006; Зализняк А.А. «Слово о полку Игореве»: Взгляд лингвиста. М., 2008. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
