СКОРУЛЬСЬКИЙ Михайло Адамович (19(06).09.1887—21.02.1950) — композитор, піаніст, диригент, педагог. Доцент (1937). Засл. діяч мист-в УРСР (1947). Н. в Києві. 1910 закінчив Житомир. муз. уч-ще Рос. муз. т-ва, 1914 — Петерб. консерваторію (факультети — фортепіанний та теорії композиції). 1914—15 викладав у Таганрозькому, 1915 — Іжевському, 1916—33 — Житомирському уч-щах. У Житомирі одночасно працював нач. муз. частини губернського військкомату (1919— 22), диригентом симфонічного оркестру Наросвіти (1923—33) і зав. муз. секції Будинку Червоної армії (1929—33). Потім працював у Київ. консерваторії: 1933—37 — зав. театрального відділу, із 1937 — доцент, із 1945 — в. о. професора. У роки Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 працював у муз. уч-щі в Алма-Аті (нині м. Алмати, Казахстан; 1941—44). Твори: балети «Лісова пісня» (1936), «Бондарівна» (1939), «Снігова королева» (1949—50, незакінчений); опера «Свіччине весілля» (1948), симфонічні поеми «Степова» (1942), «Турбаї» (1947), «Микита Кожум’яка» (1949), ораторія «Голос матері» (1943), симфонії, романси, камерно-інструментальні ансамблі та ін. Автор книги «Елементарні основи фортепіанної школи Г.М. Єсипової» (1932, 1964). П. у м. Москва, похований у Києві. Літ.: Михайлов М.М. М.А. Скорульський: Нарис про життя і творчість. К., 1960; Загайкевич Н. Українська балетна музика.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СКОРУЛЬСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
