СКОРИК Мирослав Михайлович (н. 13.07.1938) — композитор, педагог, музикознавець, музично-громад. діяч. Канд. мистецтвознавства (1967), професор (1985). Дійсний член Нац. академії мист-в України (2004). Герой України (2008). Засл. діяч мист-в УРСР (1969), нар. арт. УРСР (1988). Н. в м. Львів. У дитячі роки перебував із сім’єю на засланні. Закінчив Львів. консерваторію (1960; клас композиції А.Солтиса, клас історії і теорії музики С.Людкевича), аспірантуру при Моск. консерваторії (1964; клас композиції Д.Кабалевського). 1964—65 — викладач Львів. консерваторії, 1966—89 — викладач (із 1971 — доцент, із 1985 — професор) Київ. консерваторії. Поміж учнів — І.Карабиць, О.Кива, Є.Станкович, В.Зубицький та ін. Із 1989 — зав. кафедри композиції Львів. консерваторії, водночас — голова правління Львів. обласної орг-ції Спілки композиторів України. Тривалий час працював у США, із 1996 — в Австралії. Наприкінці 1990-х рр. повернувся в Україну. Із 1999 — зав. кафедри історії укр. музики Національної музичної академії України імені П.Чайковського. Чл.-кор. (2001), дійсний член (2004) Нац. академії мист-в України. 2006—10 — співголова правління Нац. спілки композиторів України. Із 2011 — худож. керівник Національного академічного театру опери та балету України імені Тараса Шевченка. Творчість позначена різножанровістю, неофольклоризмом з яскравим характерним тематизмом, їй притаманні риси неокласицизму. Справжнім шлягером у царині академічної музики стала мелодія С. з кінофільму «Високий перевал». Класикою стали «Карпатський концерт» (1972), «Три українські весільні пісні» (слова народні, 1974, написані спеціально для Н.Матвієнко) та ін. Автор опери «Мойсей» (лібрето Б.Стельмаха за І.Франком, 2001), балетів «Каменярі» (за І.Франком, 1967) та «Мадам Баттерфляй» (лібрето Б.Стельмаха, 2006), муз. комедії, кантат «Весна» (слова І.Франка, 1960), «Людина» (слова Е.Межелайтіса,
1964) і «Гамалія» (слова Т.Шевченка, 2003), творів для симфонічного оркестру, зокрема сюїти з музики до вистави «Камінний господар» Лесі Українки (1971), Партити № 4 (1974), «24-х каприсів Паґаніні» (1993), концертів для фортепіано, для скрипки з оркестром (1969, 1990, 2001, 2002), для віолончелі, творів для струнного оркестру, — зокрема «Трьох фантазій з лютневої табулатури ХVI ст.», творів для камерного оркестру, хорових творів, романсів (зокрема на слова Т.Шевченка, 1962), естрадних пісень, музики до театральних вистав, кінофільмів («Тіні забутих предків») та ін., до мультиплікаційних і документальних фільмів. Здійснив розшифрування та редакцію Львів. лютневої табулатури 16 ст., редакцію «Юнацької симфонії» М.В.Лисенка, редакцію, оркестрування і завершення опери «На Русалчин Великдень» М.Леонтовича, редакцію й оркестрування опер «Купало» А.Вахнянина, «Роксолана» Д.Січинського, «Наталка Полтавка» І.Котляревського—М.Лисенка. Лауреат Респ. комсомольської премії ім. М.Островського (1968), Державної премії УРСР ім. Т.Шевченка (1987), конкурсу композиторів ім. Мар’яна та Іванни Коць (1990), мистецької премії «Київ» ім. А.Веделя (2006). Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го (1998) і 2-го ст. (2006), відзнакою Президента України «Двадцять років незалежності України» (2011). Праці: Ладова система С. Прокоф’єва. К., 1969; Структура і виражальна природа акордики в музиці ХХ ст. К., 1983. Літ.: Гордійчук М. Мирослав Скорик. К., 1979; Щериця Ю. Мирослав Скорик. К., 1979; Кияновська Л. Мирослав Скорик: Творчість митця у дзеркалі епохи. Львів, 1998; Мирослав Скорик: Збірник статей. Львів, 1999; Мирослав Скорик: Збірник статей. К., 2000; Кияновська Л. Мирослав Скорик: людина і митець. Львів, 2008. І.М. Сікорська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СКОРИК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
