СКВИРА — місто Київської області, райцентр. Розташов. на р. Сквирка (прит. Росі, бас. Дніпра). Населення 18 тис. осіб (2009). Прийнято вважати, що перша згадка про поселення С. міститься в грамоті київ. кн. Володимира Ольгердовича, яка підтверджує Юрію Івантичу право на його маєтності. Автентичність грамоти сумнівна, її датування 1390 помилкове (насправді — 1366 або 1381). За непевними даними, у 15 ст. С. належала нащадкам Юрія Івантича — князям Половцям-Рожиновським — і припинила існування внаслідок татар. набігів. Із 1591 урочищем Сквира на теренах Київського воєводства володіли князі Ружинські. Бл. 1615 в урочищі було засновано слободу, яка між 1622 і 1626 отримала магдебурзьке право і стала м-ком. При впадінні р. Домантівка у Сквирку було споруджено дерево-земляний замок (не зберігся; імовірно, стояв на місці більш раннього укріплення, про що свідчить варіант назви С. в 17— 18 ст. — «Сквир-городище»). Із 1648 С. — під контролем Війська Запорозького, спочатку — у складі Білоцерківського полку, а з 1651 — Паволоцького полку. 1649 згадується як центр сотні. Містечко занепало під час Руїни і знелюдніло в 1670-х рр., відродилося після повернення під владу Речі Посполитої (1714). Після 2-го поділу Речі Посполитої (1793) С. відійшла до Рос. імперії. Із 1795 — центр повіту, спочатку — у складі Брац-
лавського намісництва (1796), потім — Київської губернії (1797— 1923). Наприкінці 19 ст. населення міста становило 18 тис. осіб і складалося переважно з українців та євреїв. Діяло кілька дрібних пром. підпр-в (найзначнішими з них були 2 тютюнові ф-ки). 1910 від станції Попільня до С. проклали залізничну гілку. 1917—21 влада у С. не раз змінювалася. Під час Сквирського повстання 1918 спроба повстанців захопити місто зазнала невдачі. 9 червня 1920 було остаточно встановлено рад. владу. 1923 С. стала центром р-ну (спочатку — у складі Білоцерківської округи, із 1932 — Київ. обл.). 1925—38 мала статус с-ща міськ. типу. У повоєнний час у місті розвивалася пром-сть (переважно харчова і легка). Із 14 липня 1941 до 29 грудня 1943 С. була окупована гітлерівцями, які 20 вересня 1941 знищили євреїв міста. Зі С., яка в 19 ст. була значним центром хасидизму, походить династія цадиків Тверських. У С. працював селекціонер Й.Магомет (1880—1973). Пам’ятки арх-ри: будівлі чол. г-зії (1909, архіт. О.Кобєлєв), земської управи (1911—12), горілчаного з-ду (кін. 19 ст.). Гол. храм міста — Свято-Успенський собор (1789—1810) — було зруйновано 1979. Із 1987 діє історико-краєзнавчий музей. Літ.: S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 10. Warszawa, 1889; Список населенных мест Киевской губернии. К., 1900; ІМіС УРСР: Київська область. К., 1971; Сквира: сторінки історії. К., 1990; Бондаренко Р. Святе місце не може бути запустілим. «Культура і життя», 1994, № 7—8; Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. К., 2008. Д.Я. Вортман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СКВИРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
