«СКАЗАНІЄ І СТРАСТЬ І ПОХВАЛА СВЯТИМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ»
«СКАЗАНІЄ І СТРАСТЬ І ПОХВАЛА СВЯТИМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ» — один із найвидатніших давньорус. агіографічних творів, центр. пам’ятка борисоглібського циклу (що включає «Сказаніє...», літописну повість про святих Бориса та Гліба, «Чтєніє о житії і погублєнії святую страстотерпцю», написане Нестором, проложні казання, па-
ремійні читання, церк. служби святим). Автор «Сказанія...» невідомий, за змістом воно близьке до літописних статей 1015—19. У «Сказанії...» оповідається про родину київ. кн. Володимира Святославича, «страсть» (мученицьку смерть) святих Бориса і Гліба, коротко подано історію боротьби князів Ярослава Мудрого і Святополка Окаянного та встановлення культу святих (пошуки тіла Гліба, перенесення його у Вишгород до могили Бориса). Наприкінці вміщено похвалу й молитовне звернення до святих. Літ. історія «Сказанія...» реконструюється гіпотетично. Встановлено, що текст «Сказанія...» складався поступово в 11 — на поч. 12 ст. і є контамінацією більш ранніх джерел, але щодо етапів укладення та характеру складових компіляції одностайної думки немає. Датування пам’ятки залежить від того, як датують початок канонізації святих (1030—40-ми чи 1050—70-ми рр.), найчастіше вказують бл. 1072. Так само суперечливим є і визначення співвідношення текстів борисо-глібського циклу. Визнається, що між ними існує текстуальна залежність, проте щодо її напряму висловлювалися взаємовиключні гіпотези. Напр., не з’ясовано, походять літописні статті від «Сказанія...» чи, навпаки, «Сказаніє...», написане на основі «Повісті временних літ»; порізному визначається залежність «Сказанія...» та «Чтєнія...» та ін. Загалом відомо бл. 200 списків «Сказанія...». Найраніший із них — з Успенського збірника. На наш час пам’ятка дійшла в кількох редакціях (С.Бугославський виокремив 6). В одній із них, репрезентованій Успенським списком та деякими ін., «Сказаніє...» завершується «Сказанієм чудес святою страстотерпцю», що містить: повість про чудеса святих, оповідь про побудування їм церков у Вишгороді та перенесення мощів 1072 і 1115. Припускають, що ця пам’ятка також укладалася поетапно в 2-й пол. 11 — на поч. 12 ст. Літ.: Никольский Н.К. Материалы для повременного списка русских писателей и их сочинений (Х—ХI вв.). СПб., 1906; Шахматов А.А. Разыскания о древнейших русских летописных сводах. СПб., 1908; Бугославский С.А. К вопросу о характере и
объеме литературной деятельности преподобного Нестора. В кн.: Известия Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук, т. 19, кн. 1. СПб., 1914; Серебрянский Н. Древнерусские княжеские жития. М., 1915; Жития святых мучеников Бориса и Глеба и службы им. Пг., 1916; Бугославський С. Україно-руські пам’ятки ХI—ХVIII вв. про князів Бориса та Гліба. К., 1928; Mhller L. Studien zur altrussischen Legende der heiligen Boris und Gleb. В кн.: Zeitschrift fhr slavische Philologie, bd 23, 25, 27, 30. Heidelberg, 1954, 1956, 1959, 1962; Ильин Н.Н. Летописная статья 6523 года и ее источник: Опыт анализа. М., 1957; Poppe A. OpowieСƒ o m“czeЅstwie i cudach Borisa i Gleba: OkolicznoСci i czas powstania utworu. В кн.: Slavia Orientalis, rоcz. 18, nr. 3—4. Warszawa, 1969; Goldblatt H. Authorship and Textual Identity in the Tale of the Holy Martyrs Boris and Gleb. «AION Slavistica», 1993, no. 1; Мюллер Л. О времени канонизации святых Бориса и Глеба. В кн.: Russia Mediaevalis, t. VIII.1. Mhnchen, 1995; Поппэ А. О зарождении культа свв. Бориса и Глеба и о посвященных им произведениях. Там само; Подскальски Г. Христианство и богословская литература в Киевской Руси (988—1237 гг.). СПб., 1996. Т.Л. Вілкул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««СКАЗАНІЄ І СТРАСТЬ І ПОХВАЛА СВЯТИМ БОРИСУ ТА ГЛІБУ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
