СІРАКИ — сарматський племінний союз, що проживав у Прикубанні та на Пн. Кавказі. Вважаються нащадками геродотових савроматів. Перша згадка С. у письмових джерелах — повідомлення Діодора Сицилійського про битву при Фаті 310 до н. е., в якій брав участь «Аріфарн, цар сіраків». Пам’ятки С. існують від 4 ст. до н. е. по серед. 1 ст. н. е. Протягом усього свого існування С. зазнавали великого впливу к-ри сусідніх меотів. У 1 ст. до н. е. С. під проводом Абеака брали участь у Мітрідатових війнах (див. Мітрідат VI ). 49 р. їхній цар Зорсін дав притулок боспорському цареві Мітрідату VIII, скинутому своїм братом Котісом I. Після здачі своєї столиці Успе об’єднаному боспорськоримсько-аорському війську С. втратили панівне становище в Прикубанні. Згодом туди прийшли алани, які змінили С. як панівну етнополіт. силу на Пн. Кавказі.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІРАКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
