СІМОВИЧ Василь Іванович (псевдоніми — Верниволя В., Сімартич, Васаген; криптоніми — В.С., Вв, В-ля, В., Сім-ч; 09.03. 1880—13.03.1944) — учений-мовознавець, літературознавець, видавець, громад. діяч. Д-р філософії (1913). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1923). Н. в с. Гадинківці (нині село Гусятинського р-ну Терноп. обл.). Навч. у Станиславівській г-зії (1891—99), на філос. ф-ті Чернів. ун-ту (1899—1904). Згодом — учитель, професор Чернів. вчительської семінарії. 1913 в Чернів. ун-ті захистив дисерта-
578 СІМПСОН
Дж.-В. Сімпсон.
цію й отримав ступінь д-ра філософії. Після початку Першої світової війни — член, голова просвітнього відділу і референт Союзу визволення України, організатор культурно-освіт. життя полонених українців у таборах Австрії та Німеччини (1914—18). 1919— 20 — працівник Укр. військовосанітарної місії УНР в таборах з осідком у Берліні (Німеччина), редактор газ. «Шлях». 1920—23 — редактор берлінського вид-ва Я.Оренштайна «Українська накладня», редагував видання творів Т.Шевченка, І.Франка та Б.Лепкого. Із 1923 — професор Українського високого педагогічного інституту в Празі (Чехословаччина), згодом — його ректор (1926—30). Активний діяч укр. т-в у Празі, учасник міжнар. наук. конференцій. Упродовж 1930—33 — організатор і координатор роботи «празької групи» укр. вчених — співробітників «Української загальної енциклопедії». Улітку 1933 прибув до Львова, очолив редакцію науково-популярного місячника «Життя і знання», із 1936 редагував «Записки Наукового товариства імені Шевченка», видав низку наук. праць із проблем філології. 1938—39 — редактор місячника НТШ «Сьогочасне і минуле». Після приєднання Західної України до СРСР — професор кафедри укр. мови, декан філол. ф-ту Львів. ун-ту (1939—41), одночасно (1940—41) — старший наук. співробітник львів. відділу укр. мови Ін-ту укр. мови АН УРСР. У роки гітлерівської окупації тимчасово виконував обов’язки ректора Львів. ун-ту (1941), працював як наук. редактор мовознавчих праць (здебільшого) в «Українському видавництві» у Львові та львів. філії «Українського видавництва» у Кракові—Львові (1941—44). Брав активну участь у сусп. житті: із липня 1941 — член Укр. національної ради, згодом очолював наук. фонд Українського центрального комітету (1942—44). Досліджував питання фонології, морфології, антропонімії, історії правопису та мовознавства. Один із перших дослідників мови Т.Шевченка, П.Куліша, Ю.Федьковича. Літературознавчі
та культурознавчі праці, спогади містять важливі відомості про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, О.Кобилянської, Б.Лепкого, О.Маковея, А.Чайковського та ін. Наук. й інформаційно-пізнавальну вартість мають мемуари С. про культурно-освітню діяльність укр. інтелігенції періоду I світ. війни. П у м. Львів. Літ.: Бубній П., Ониськів М. Дійсний член НТШ Василь Сімович. В кн.: Тернопіль: Тернопільщина літературна, вид. 2, ч. 1. Тернопіль, 1991; Білоус М., Терлак З. Василь Сімович (1880—1944): Життєписно-бібліографічний нарис. Львів, 1995. О.І. Луцький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІМОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
