СІВРЮКИ — представники діалектно-етногр. групи, котра ус- падкувала культ. традиції сіверян. С. фіксуються джерелами 15— 17 ст. у районі Новгорода-Сіверського, Чернігова, Рильська, Путивля. Осн. заняттями С. були землеробство, бортництво, мисливство. Номенклатура місц. бортних «знамен» (знаків власності на бортних деревах), зафіксована в переписних матеріалах 17 ст., дає можливість реконструювати деякі мовні особливості С. Однак у цілому характер їхньої етногр. самобутності, за браком відповідного археол., іконографічного та описового матеріалу, і досі залишається не з’ясованим. Зникнення С. як етногр. спільноти стало наслідком інтенсивних міграційних процесів, які відбувалися на Сіверщині впродовж 17—18 ст. Літ.: Владимирский-Буданов М.Ф. Население Юго-Западной России от второй половины ХV в. до Люблинской унии (1569 г.). В кн.: Архив Юго-Западной России, ч. 7, т. 2. К., 1890; Василенко Н.П. Очерки по истории Западной Руси и Украины. К., 1916; Багновская Н.М. Севрюки (население Северской земли в ХIV— ХVI вв.). «Вестник Московского государственного университета: Серия 8: История», 1980, № 1; Русіна О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. К., 1998. О.В. Русина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СІВРЮКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
