СИНЯВСЬКИЙ Антін Степанович (псевдоніми — Х.Скраглюк, А.Катран; 24(12).07.1866—02.02. 1951) — історик, економіст, фахівець з істор. географії, педагог, громад. діяч. Д-р геогр. н., професор. Учень В.Антоновича. Н. в с. Скрагалівка (нині с. Скригалівка Фастівського р-ну Київ. обл.), за ін. даними — у с. Веприк (нині село Фастівського р-ну Київ. обл.) або в м. Біла Церква. Закінчив історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1889), юрид. ф-т Новорос. ун-ту (1898). 1898 захистив магістерську дис. у Варшавському ун-ті. 1898—1901 викладав у Варшавському ун-ті, директор комерційної школи в Білостоку (нині м. Бялисток Підляського
Старшини 1-ої Української (Синьожупанної) дивізії Армії УНР з представниками німецького командування. Квітень 1918.
воєводства, Польща). Із 1901 — директор Катериносл. комерційного уч-ща ім. імп. Миколи II, одночасно викладав у Гірничому ін-ті. 1903—16 — заст. голови Катеринославської губернської вченої архівної комісії. За участь у революц. русі не раз був заарештований (1889, засланий до Шенкурська (нині місто Архангельської обл., РФ); 1896—98, засланий до Томська (нині місто в РФ); 1906—07, перебував у в’язниці та фортеці). Член одеської Громади, із 1908 — Товариства українських поступовців, із 1917 — Української партії соціалістів-федералістів. 1918 — директор департаменту середньої школи мін-ва нар. освіти Укр. Д-ви. 1919—21 викладав у Кам’янець-Подільському укр. ун-ті, із 1920 — професор Київ. ін-ту нар. освіти, із 1921 — Київ. ін-ту нар. госп-ва, із 1924 — Ін-ту зовн. відносин. Одночасно працював в установах ВУАН: співробітник Комісії Полудневої України (1926—30), редактор екон. секції соціальноекон. відділу Інституту української наукової мови (1926—28), заст. голови Комісії Дніпрельстану (1928—31). Член Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства, голова її київ. філії (1926—31). 1931—34 — зав. кафедри економічної географії Благовіщенського агропедінституту на Далекому Сх. (Зелений Клин), викладач Владивостоцького пед. ін-ту, 1934—36 — зав. кафедри географії Сталінградського пед. ін-ту, 1936—39 — зав. кафедри географії Крим. пед. ін-ту, 1939—41 викладав у Кабардино-Балкарському пед. ін-ті (у Нальчику; нині столиця Кабардино-Балкарської Республіки, РФ). Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 мешкав у Нальчику, Києві, Перемишлі, Сімферополі. Професор Сімферопольського пед. ін-ту (1944), ун-ту Ростована-Дону (нині місто в РФ; 1944— 46), Чернів. ун-ту (1946—48), Кіровоградського (1948—49) та Краснодарського (1949—50) пед. ін-тів. П. у м. Сімферополь. 1987 останки С. перепоховані на Лісовому кладовищі в Києві.
Праці: Україна та Близький Схід в світлі геополітики (проблема торговельних зв’язків). Х., 1927; З публіцистичної діяльності В.Б. Антоновича: Листування з М.Ф. Комаровим (1889—1901 рр.). «Україна», 1928, кн. 5; Методологія економгеографії (основні питання) і схематичний нарис програми. «Студії з сільськогосподарської економіки України», 1928, т. 1; Сучасна економіка Єгипту (в зв’язку з розвитком українськоєгипетської торгівлі). К., 1929; Вибрані праці. К., 1993. Літ.: Наука и научные работники СССР, ч. 6: Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. Л., 1928; Іванова Л. Антон Синявський: Забуті імена. «Наука і суспільство», 1991, № 3; Білокінь С.І. Антін Синявський і його доба. В кн.: Синявський А. Вибрані праці. К., 1993; Заруба В. З вірою в українську справу: Антін Степанович Синявський. К., 1993; Його ж. Постаті (студії з історії України), кн. 2. Дніпропетровськ, 1993; Оглоблин О. Пам’яті Антона Степановича Синявського. В кн.: Оглоблин О. Студії з історії України: Статті і джерельні матеріяли. К.—Нью-Йорк—Торонто, 1995; Руденко В.П. Професор Антін Синявський — подвижник української географії. К., 1996; Заруба В.М. Синявський А.С.: Нарис життя і творчості. Дніпропетровськ, 1998; Його ж. Антін Синявський: Життя, наукова та громадська діяльність (1866—1951). Дніпропетровськ, 2003. О.В. Юркова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СИНЯВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
