СИНЄВОДСЬКА БИТВА 1362 — в історіографії — назва події, що, як вважається дотепер, мала своїм результатом розгром військом вел. кн. литов. Ольгерда трьох ординських князів, спадкоємних володарів Поділля, та приєднання цього краю до Великого князівства Литовського. У найсучаснішому розумінні (за гіпотезою Ф.Шабульдо) С.б. — це одна із трьох гол. воєнних операцій у війні ВКЛ проти Золотої Орди, що відбулася того ж року, на початку «Великого заколоту» в Орді, та була спрямована проти джучидського «Волзького царства» і неконтрольованого ним тоді Поділля. Осн. воєнні дії розгорнулися влітку—восени 1362 на золотоординській території обабіч берегів Дніпра та в Причорномор’ї, уздовж Муравського шляху і Татар. шляху (Чорного шляху), у місцях, де найбільше скупчувалося татар. населення, і набули характеру його тотального вигнання з освоєних місць. Союзником вел. кн. литов. Ольгерда виступив темник Мамай, киятський князь, чиї володіння були розташов. на лівому березі дніпровського Пониззя. 1361, після невдалої спроби захопити владу в Сараї, Мамай змушений був утекти в литов. володіння, найвірогідніше до Києва, де уклав з Ольгердом союзний договір. У володіннях Золотої Орди на Лівобережжі він сформував власне військо — основу підвладної йому Орди. Після того, як Ольгерд «звоював» м. Коршев, що на Тихій Сосні (права прит. Дону), союзні сили просунулися на південь Дніпровсько-Донського межиріччя
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СИНЄВОДСЬКА БИТВА 1362» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
