СЕМИРІЧНА ВІЙНА 1756—1763 — найбільший воєнний конфлікт Нового часу між Великою Британією (в унії з Ганновером) і Пруссією, з одного боку, та Францією, Іспанією, Священною Римською імперією германської нації, Рос. імперією, Швецією та Саксонією — з другого. Війна тривала за участю більшості великих д-в того часу, а бойові дії охопили Європу, Північну та Центральну Америку, західноафр. узбережжя, Індію та Філіп-
піни. Передумовами війни послужили англо-франц. суперечності в північноамер. колоніях та боротьба за панування на морі, а також прагнення Пруссії до військово-політ. лідерства в Європі, що суперечило інтересам Австрії, Франції та Рос. імперії. Протягом 1754—55 суперництво Великої Британії та Франції в Пн. Америці із прикордонних сутичок переросло в регулярні бойові дії (т. зв. франко-індіанська війна), після чого 1756 Велика Британія офіційно оголосила війну Франції. Конфлікт у колоніях спричинився до переформатування системи воєнно-політ. союзів європ. д-в і порушення міжнар. рівноваги. Гол. причиною порушення балансу сил стало висунення на перші ролі Пруссії, котра після перемоги над Австрією в Силезьких війнах почала претендувати на провідну роль в європ. політиці. У січні 1756 Велика Британія уклала союзний договір із Пруссією, бажаючи втримати Францію від нападу на Ганновер (спадкове володіння англ. короля Георга II на континенті). Укладення англопрусського союзу підштовхнуло Австрію, котра прагнула реваншу, до підписання оборонного союзу із Францією, до якого наприкінці 1756 приєдналася Рос. імперія. Таким чином, утворилися дві коаліції найсильніших європейських д-в, бойові дії між якими розпочалися в серпні 1756 із вторгнення прусських військ Фрідріха II Гогенцоллерна до Саксонії, на захист якої виступила Австрія. 1 вересня 1756 Рос. імперія оголосила Пруссії війну. Утім блискавичні дії прусської армії, яка була однією з найкращих в Європі, призвели до швидкого оточення саксонських військ і розгрому австрійс. сил, що рухалися їм на допомогу. У середині жовтня 1756 Саксонія капітулювала. Навесні наступного 1757 р. прусські війська вступили до Богемії (Чехії). У серпні франц. корпус увійшов до Саксонії і з’єднався з австрійс. армією, плануючи вторгнення до Пруссії. Але 5 листопада Фрідріх II розгромив франко-австрійс. війська
біля Росбаха (нині у складі м. Браунсбедра, Німеччина), водночас вирядивши частину сил до Силезії. На заході франц. армія в квітні 1757 зайняла Гессен-Кассель і розбила англо-прусськоганноверську армію. У грудні англ. та прусські війська відтіснили французів за Рейн. На сході рос. армія влітку 1757 розпочала наступ у Пруссії і 5 липня зайняла Мемель (нині м. Клайпеда, Литва). Спроба генерал-фельдмаршала Й. фон Левальда зупинити її біля Гросс-Егерсдорфа 30 серпня 1757 завершилася невдало. Проте рос. командувач генерал-фельдмаршал С.Апраксін відвів свої війська до Польщі, що звело нанівець результати кампанії та зірвало наступальні плани швед. союзників. Лівобережна Гетьманщина мала виставити для потреб рос. армії 5-тис. кінний козац. корпус з артилерією (Київський полк, Прилуцький полк, Стародубський полк, Чернігівський полк і Ніжинський полк на чолі з генеральним осавулом Я.Якубовичем), а також 10 тис. волів, 6 тис. коней і 10 тис. осіб посполитих для обозної та допоміжної служби. Однак ці сили було зібрано з великим запізненням. Замість виборних козаків гетьман. уряд вирядив у похід збірний компанійський полк Г.Часника (1 тис. осіб). Виборних козаків було задіяно на охороні кордону Рос. імперії з Річчю Посполитою та прикритті армійських магазинів і комунікацій у Білорусі. Крім них, до діючої армії було включено слобідські Сумський полк, Охтирський полк, Харківський полк, Ізюмський полк та Острогозький полк, а також окремий Чугуївський регулярний козац. полк (загалом — бл. 3 тис. осіб з артилерією). У кампанії 1757 компанійці та слобідські козаки брали участь у рейдах у Сх. Пруссії, розвідці, несли авангардну та аванпостну службу. У битві біля Гросс-Егерсдорфа козац. корпус перебував спочатку в авангарді, а потім — на лівому фланзі рос. армії, де зазнав відчутних втрат від вогню прусської артилерії й атак важкої кінноти. У січні 1758 новий рос. командувач генерал-аншеф В.Фермор перейшов кордон і 22 січня
525 СЕМИРІЧНА
Семикіна Л.М. Ансамбль одягу «Мілада» з циклу «Ніка» серії «Модерн». 1996.
526 СЕМИРІЧНА
захопив Кенігсберг (нині м. Калінінград, РФ). Сх. Пруссія була оголошена рос. провінцією, котру по завершенні війни рос. імп. Єлизавета Петрівна планувала виміняти в Польщі на Правобережну Україну. Водночас плани Фрідріха II вийти в Богемію через Моравію зазнали невдачі через невдалу спробу взяти Ольмюц (нині м. Оломоуц, Чехія) в травні—червні. На початку серпня гол. сили прусської армії вирушили назустріч росіянам, нав’язавши їм бій біля Цорндорфа (нині с. Сарбіново Західнопоморського воєводства, Польща; 25 серпня 1758), який закінчився безрезультатно; обидві сторони зазнали величезних втрат. Росіяни відступили в Померанію, що дало змогу Фрідріху II повернути свої сили проти австрійців; незважаючи на поразку при Гохкірхе (Німеччина; 14 жовтня), він зберіг у своїх руках Саксонію і Силезію. Водночас на заході загрозу франц. контрнаступу було ліквідовано завдяки перемозі пруссаків при Крефельді (Німеччина; 23 червня 1758). 1759 Пруссія була змушена на всіх фронтах перейти до оборони. Гол. небезпеку для неї становило узгодження спільних дій рос. та австрійс. військ. У липні рос. армія генерал-аншефа П.Салтикова рушила в Бранденбург на з’єднання з австрійцями. Спроба пруссаків її зупинити завершилася поразкою 23 липня при Цюлліхау (нині м. Сулехув Любуського воєводства, Польща). На початку серпня росіяни з’єдналися з корпусом австрійс. фельдмаршал-лейтенанта Е.-Г. фон Лаудона і зайняли Франкфурт-на-Одері (Німеччина). У кампанії брав участь збірний компанійський полк і 500 козаків Чугуївського полку, включені до складу легкокінного корпусу генерал-майора Г.-К. фон Тотлебена. У битві під Пальцигом (нині с. Палцк Любуського воєводства, Польща; 12 липня 1759) чугуївські та донські козаки влаштували засідку на Кроссенському шляху й успішно атакували колону пруссаків. 12 серпня гол. сили пруссаків були розбиті в битві при Кунерсдорфі (нині с. Куновіце Любуського воєводства, Польща). На завершальній стадії битви Чугуївський полк із засідки атакував фланг прусської лейб-кіра-
сирської команди, захопивши в полон її командира і полковий штандарт. Однак через незгоду союзники не розвинули свій успіх і не скористалися можливістю захопити Берлін (росіяни повернулися зимувати в Польщу, а австрійці — до Богемії). Рухаючись через Саксонію, союзники оточили під Максеном корпус прусського генерал-лейтенанта Ф.-А. фон Фінка і 21 листопада примусили його до здачі. На зх. фронті активні дії вели франц. війська, що на поч. 1759 захопили Франкфурт-на-Майні (Німеччина), але не змогли увійти до Ганновера й провалили висадку десанту в Англії. Гол. подією кампанії 1760 стало взяття об’єднаною російсько-австрійс. армією Берліна (9 жовтня), яке не було достатньо використане союзниками. На кінець року в руках пруссаків знову опинилася майже вся Саксонія. У кампаніях 1760—61 в рос. армії перебував тисячний компанійський полк, 1 тис. виборних козаків під командою прилуцького полк. Г.Ґалаґана та 500 чугуївських козаків, котрі продовжували виконувати допоміжні завдання при гол. силах. Виснаження козац. підрозділів у боях із регулярними військами, неспроможність гетьман. уряду вчасно виставляти достатню кількість озброєних і споряджених вояків, ухиляння старшини й козаків від служби гостро поставили питання про необхідність військ. реформ, котрі розпочалися за ініціативи гетьмана К.Розумовського на завершальній стадії війни. Протягом 1761 австрійцям і росіянам не вдалося налагодити спільні дії на сх. фронті. Лише на півночі 16 грудня російськошвед. загони здобули стратегічно важливу фортецю Кольберг (нині м. Колобжег Західнопоморського воєводства, Польща). Військовополіт. та екон. становище Пруссії ставало дедалі тяжчим. У серпні 1761 Іспанія уклала із Францією пакт, зобов’язавшися вступити у війну на боці союзників, а Велика Британія відмовила Пруссії у фінансовій допомозі. У січні 1762 Велика Британія оголосила війну Іспанії; після відмови Португалії розірвати союзні відносини з англійцями іспанські війська окупували її територію. На сх. театрі воєнних
дій ситуація істотним чином змінилася після смерті рос. імп. Єлизавети Петрівни. Новий рос. імп. Петро III призупинив воєнні дії проти Пруссії і 5 травня 1762 уклав із Фрідріхом II мирний договір, повернувши йому всі завойовані області та фортеці. Його приклад 22 травня наслідувала Швеція. 19 червня Рос. імперія вступила у воєнний союз із Пруссією; корпус генерал-аншефа З.Чернишова приєднався до армії Фрідріха II. Це дало змогу прусській армії відвоювати Саксонію та Силезію. Після двірцевого перевороту влітку 1762 нова рос. імп. Катерина II розірвала воєнний союз із Пруссією, але зберегла в силі мирну угоду. Рос. імперія остаточно вийшла з війни. На північноамер. театрі воєнних дій успіх був на боці англійців, котрі протягом 1758—60 практично повністю підкорили франц. Канаду. Така сама ситуація склалася в Індії, де 1757 брит. війська оволоділи Бенгалією і до січня 1761 знищили останні оплоти французів у Пондішері (франц. володіння в Пд.-Сх. Індії). Після вступу у війну Іспанії англійці завдали удару по її володіннях у Тихому океані, захопивши Філіппінські о-ви й оволодівши 13 серпня 1762 фортецею Гавана на Кубі. Взаємне виснаження сил змусило воюючі сторони розпочати 1762 мирні переговори. 10 лютого 1763 Велика Британія, Франція та Іспанія уклали Паризький мир, за яким французи поступилися англійцям у Пн. Америці о-вом Кап-Бретон, Канадою, долиною р. Огайо (прит. Міссісіпі) і землями на схід від р. Міссісіпі (за винятком Нового Орлеана; нині місто шт. Луїзіана, США), у Вест-Індії — о-вами Домініка, Сент-Вінсент, Гренада і Тобаго, в Африці — Сенегалом — і майже всіма своїми володіннями в Індії (окрім 5-ти фортець); Іспанія віддала Великій Британії о-в Менорка, отримавши навзамін від Франції Луїзіану. 15 лютого 1763 Австрія і Пруссія підписали Губертсбурзький мирний договір, що відновив між ними довоєнний стан; Пруссія зберегла Силезію, гарантувавши її населенню свободу катол. віросповідання. Результатом війни стало утвердження Великої Британії як
наймогутнішої мор. д-ви світу й різке ослаблення колоніальної могутності Франції. У Центрально-Східній Європі склався новий баланс сил, в якому остаточно утвердилася Пруссія, діставши паритетний статус із пануючими тут Австрією та Рос. імперією. Літ.: Масловский Д.Ф. Русская армия в Семилетнюю войну, вып. 1: Поход Апраксина в Восточную Пруссию (1756—1757 гг.). М., 1886; Те саме, вып. 2: Поход графа Фермора в восточные области Пруссии (1757— 1759). М., 1888; Waddington R. La guerre de Sept Ans, vol. 1—5. Paris, 1899— 1914; Коробков Н. Семилетняя война: Действия России с 1756 по 1762 год. М., 1940; Семилетняя война: Материалы о действиях русской армии и флота в 1756—1762 гг. М., 1948; Kennett L. The French Armies in the Seven Years’ War: A Study in military organization and administration. Durham, North Carolina, 1967; Kaplan H. Russia and the outbreak of the Seven Years’ War. Berkeley, California, 1968; Carter A. The Dutch Republic in Europe in the Seven Years’ War. Coral Gables, Florida, 1971; Duffy C. Frederick the Great: A Military Life. London, 1985; Schweizer K. England, Prussia, and the Seven Years’ War: Studies in alliance policies and diplomacy. Lewiston, New York, 1989; Horst C. Okkupation und Regionalismus: Die preussischen Westprovinzen im Siebenj@hrigen Krieg. Mainz, 1993; Яковлев Н.Н. Европа накануне Семилетней войны. М., 1997; Журавльов Д.В. Слобідські козацькі полки в Семилітній війні (кампанія 1756—1757 рр.). В кн.: Збірник Харківського історико-філологічного товариства, т. 9. Х., 2002; Cardwell M.J. Arts and arms: Literature, politics and patriotism during the Seven Years’ War. Manchester, 2004; Hofstra W. Cultures in conflict: The Seven Years’ War in North America. Lanham, Maryland, 2007; Szabo F. The Seven Years’ War in Europe, 1756—1763. Harlow, 2008; Шпитальов Г.Г. Українське козацтво у Семилітній війні (1756—1763). В кн.: Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, вип. 1. Запоріжжя, 2009; Der Siebenj@hrige Krieg (1756—1763): Ein europ@ischer Weltkrieg im Zeitalter der Aufkl@rung. Berlin, 2010; Fhsel M. Der Siebenj@hrige Krieg: Ein Weltkrieg im 18. Jahrhundert. Mhnchen, 2010; Baugh D.A. The Global Seven Years’ War 1754—1763: Britain and France in a Great Power Contest. Harlow — New York, 2011. О.Г. Сокирко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕМИРІЧНА ВІЙНА 1756—1763» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
