СЕМЕНТОВСЬКИЙ Микола Максимович (18.02.1819—24.10. 1879) — історик, етнограф та письменник. Чл.-кор. Імператорського археологічного та нумізматичного т-ва. Брат О.Сементовського та К.Сементовського. Н. в с. Семеногірка Золотоніського пов. Полтав. губ. (нині у складі с. Іркліїв Чорнобаївського р-ну Черкас. обл.). Походив із родини дрібного поміщика. Закінчив Ніжинський ліцей кн. Безбородька (1840). Від 1840 служив у канцелярії полтав., черніг. та харків. військового генерал-губернатора, 1843—49 — у канцелярії військ. мін-ва Рос. імперії, а протягом 1852—75 — у канцелярії київ. губернатора. Автор праць про пам’ятки й істор. місця Києва, запорозькі та донські старожитності, розвідок про харків. театр, а також низки літ. творів, зокрема присвячених В.Л.Кочубею, І.С.Мазепі та ін. Від 1866 видавав «Киевский хозяйственный календарь» (пізніше — «Киевский всенародный календарь»). Підтримував дружні стосунки з М.Костомаровим та ін. укр. діячами. Тв.: Старина малорусская, запорожская и донская. СПб., 1846; Потемкин, как казак войска Запорожского, ч. 1—2. СПб., 1851; Запорожская рукопись, указывающая, в каких именно местах и какие сокрыты клады гайдамаками и местными жителями. К., 1857; Галерея киевских достопримечательных видов и древностей, тетрадь 1—6. К., 1859; Пустынь Феофания. «Киевский телеграф», 1864, № 92; Церковь Десятинная Рождества Пресвятой Богородицы. К., 1867; Что действительно осталось от церкви Спаса на Берестове, созданной св. вел. князем Владимиром. «Киевский телеграф», 1868, № 1—4, 12, 15; Киев и его святыни, древности, достопамятности и сведения, необходимые для его почитателей и путешественников. К., 1900. Літ.: Сементовский К. Н.М. Сементовский. В кн.: Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко. СПб., 1881; Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава, 1912; Ротач П. Літературна Полтавщина. «Архіви України», 1968, № 4. О.В. Ясь.
Імператорського Рос. геогр. т-ва, Моск. археол. т-ва. Брат М.Сементовського та К.Сементовського. Н. в с. Семеногірка Золотоніського пов. Полтав. губ. (нині у складі с. Іркліїв Чорнобаївського р-ну Черкас. обл.). Походив із родини дрібного поміщика. Закінчив Ніжинський ліцей кн. Безбородька (1840). 1841—42 — прапорщик драгунського полку. Від 1843 — лісничий, пізніше — лісничий ревізор Золотоніського повітового лісництва. Розпорядник 1-ї Київ. с.-г. виставки (1852). Від 1860 — лісничий ревізор Подільського лісництва, згодом — губернський лісничий Вітебського лісництва. Секретар Вітебського стат. к-ту (1863). Пізніше служив у віленського генерал-губернатора та в МВС Рос. імперії. Автор праць з укр. етнографії, історико-стат. описів Вітебщини та Поділля. Підтримував дружні взаємини з рядом укр. діячів, зокрема з М.Костомаровим. Нагороджений орденами св. Станіслава 3-го та 2-го ст., св. Анни 2-го ст., св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го ст. Тв.: Малорусские и галицкие загадки. К., 1851; Историческая записка о панцирных боярах. В кн.: Памятная книжка Виленского генерал-губернаторства на 1868 г. СПб., 1868; Почаевская лавра. «Всемирный труд», 1872, № 2; О мерах и весе, употребляемых в Витебской губернии. Витебск, 1874. Літ.: Сементовский К. А.М. Сементовский. В кн.: Гимназия высших наук и лицей князя Безбородко. СПб., 1881; Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины XVIII века. Полтава, 1912. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕМЕНТОВСЬКИЙ МИКОЛА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
