СЕЛЯНСЬКИЙ ПОЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК — держ. заклад, створений 1882 з метою надання позик селянам при здійсненні купівлі ними землі. Діяльність банку поширювалася на всю Рос. імперію за винятком Царства Польського, Сибіру, Закавказ. краю та Прибалт. губерній. Позики видавалися на 24,5 та 34,5 роки сільс. т-вам, т-вам селян і окремим селянам під проценти. Вищий розмір кредиту при общинному користуванні землею становив 125 рублів на душу, при подвірному — 500 рублів на домогосподаря. Із 1885 позички дозволялося брати міщанам, які займалися землеробством, та ін. особам, котрі не відрізнялися родом діяльності від селян. 1888 діяльність банку поширилася на Царство Польське, 1903 — на Кавказ — і 1906 — на Закавказ. край та Прибалт. губернії. Напередодні Першої світової війни мав свої відділення в 61 губернії і 3 областях. В Україні діяло 9 відділень у всіх губернських центрах. За час діяльності банку, починаючи з 1883 по 1911, видано 141 821 позичку на 902 114 756 рублів. Селяни упродовж 1883—96 за допомогою банку купували щорічно в середньому по 185 517 десятин землі з позичкою в 6 337 899
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕЛЯНСЬКИЙ ПОЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
