СЕЛІМ II Мест (П’яничка; 30.05. 1524—13.12.1574) — син султана Осман. династії Сулеймана I Кануні та Хуррем Султан («Роксолани»). По смерті брата Баєзіда 1562 залишився єдиним спадкоємцем трону. Правив із вересня 1566. Держ. справами займався мало, віддаючи перевагу полюванню, літературі, мист-ву та ін. втіхам. За його правління було збудовано контрфорси та два мінарети до храму Айя Софія. В Едірне (Туреччина) було зведено величний комплекс Селіміє за проектом архіт. Сінана. Управління д-вою зосередилося в руках зятів С. II, одним з яких був великий везір Мегмед Соколлу, а також коханки (xaсceкі) Нур-Бану, венеціанки за походженням.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕЛІМ II» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
