СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854—1855 — 349-денна (25 (13) вересня 1854 — 8 вересня (27 серпня) 1855) оборона Севастополя під час Кримської війни 1853—1856. Після того, як рос. війська вийшли з Дунайських князівств, коаліція у складі Франції, Великої Британії та Османської імперії прийняла рішення атакувати Севастополь — гол. базу рос. Чорномор. флоту. Союзна армія висадилася неподалік Євпаторії 14 (2) вересня 1854. Завдавши поразки рос. військам на р. Альма 20 (8) вересня і змусивши їх відступити до Бахчисарая, 67-тис. армія союзників (командувачі — Ф.-Дж.Сомерсет (лорд Раґлан) і маршал А.-Ж. де Сент-Арно), підтримана флотом у складі 34 лінійних кораблів і 55 фрегатів, підійшла до Севастополя. Але смертельно хворий А.-Ж. де Сент-Арно відмовився штурмувати слабо захищене місто (гарнізон якого складався лише із 7 тис. осіб), і союзники обійшли Севастополь та розташувалися на південь від нього, із постачанням через малі порти Камиш (Комишева бухта) та Балаклава. 25 (13) вересня 1854 Севастополь було проголошено у стані облоги. За 2 дні до того перед входом у Пн. бухту було затоплено 5 старих лінійних кораблів і 2 фрегати, а решта рос. Чорномор. флоту у складі 15 лінійних кораблів та 7 фрегатів відійшла у внутр. води Севастопольської бухти. Оборону Севастополя очолив нач. штабу Чорномор. флоту віце-адмірал В.Корнілов, його помічниками стали віце-адмірал П.Нахімов і контр-адмірал В.Істомін. Під їхнім кер-вом Севастополь було захищено з моря, організовано активну оборону із суходолу, де за планами військ. інж. Е.Тотлебена спорудили ряд укріплень, що прикривали підступи до Малахового кургану — ключової позиції в обороні міста. Всього 7-кілометрова смуга обо-
Національний музей героїчної оборони та звільнення м. Севастополь. Панорама «Оборона Севастополя 1854—1855 рр.»
рони мала 8 бастіонів, озброєних важкою артилерією, а також систему траншей та бліндажів. Гарнізон Севастополя, посилений 22 батальйонами, сформованими з чорномор. моряків, зріс до 20 тис. З частини кораблів зняли гармати та перевезли на суходіл. Кількість гармат на Пд. стороні Севастополя було доведено до 341 (у т. ч. 118 важких) проти 144 у союзників. В.Корнілов і П.Нахімов організували чітку взаємодію флоту і сухопутних військ. Крім того, головнокомандуючий рос. військами в Криму кн. О.Меншиков зосередив у околицях Севастополя бл. 30 тис. осіб. 17 (5) жовтня 1854 союзне командування (померлого маршала А.-Ж. де Сент-Арно замінив ген. Ф.Канробер), після того як було підвезено й розміщено на позиціях облоги важку артилерію, почало перше бомбардування Севастополя з моря й суходолу. В артилер. двобої обидві сторони зазнали серйозних втрат. Серед оборонців загинув В.Корнілов, і кер-во обороною взяв на себе П.Нахімов. Кораблі союзників отримали великі пошкодження та більше не брали участі в обстрілах міста. Князь О.Меншиков намагався відволікти ворога, почавши наступ на франко-брит. позиції з тилу. 25 (13) жовтня рос. армія здобула частковий успіх у бою неподалік Балаклави. Але після невдалої Інкерманської битви 5 листопада (24 жовтня) 1854 кн. О.Меншиков припинив активні дії, і невдовзі його засту-
пив кн. М.Горчаков. Боротьба за Севастополь прийняла затяжний характер. Тривала оборона дала багато прикладів мужності з обох сторін. Широко відомими стали імена героїв Севастополя: матросів П.Кошки, Ф.Заїки, А.Рибакова, І.Димченка, солдатів А.Єлисєєва, І.Шевченка, Я.Махова, офіцерів М.Бірильова, П.Завалишина та багатьох ін. Визначну роль в організації та наданні допомоги пораненим захисникам Севастополя відіграв М.Пирогов. У Британії частиною істор. пам’яті стала героїчна атака Легкої кавалерійс. бригади на рос. гармати під Балаклавою та стійкість в обороні «тонкої червоної лінії» шотландської піхоти. Труднощі, з якими зіткнулися брит. солдати взимку 1854/55, спричинилися до скандалу в брит. пресі та парламенті й пізніше привели до реформ у брит. армії. Новим елементом сприйняття війни були репортажі в лондонській газ. «Таймс», що передавалися телеграфом із Криму й давали можливість брит. сусп-ву стежити за подіями практично в реальному часі. Також під час облоги Севастополя велися перші фоторепортажі з театру воєнних дій. До серед. 1855 оборонці Севастополя витримали кілька великих бомбардувань міста. У травні 1855 союзники зосередили 175-тис. військо проти 85-тис. рос. армії (у т. ч. 43 тис. в Севастополі). Нарешті стала даватися взнаки перевага союзників у постачанні своїх сил; оборонцям бракувало боєприпасів, зростали їхні втрати, тоді як до союзників приєдналося Сардинське королівство, що послало свої війська в Крим. 7 червня (26 травня) 1855 лорд Раглан і новий франц. командувач ген. Ж.-Ж.Пелісьє почали атаку передових позицій Севастополя (Камчатського люнета, Волинського й Селенгінського редутів), що закінчилася перемогою. Але новий заг. штурм Севастополя 18 (6) червня після сильного бомбардування був відбитий із тяжкими втратами союзників. Ця поразка прискорила смерть брит. командувача лорда Раглана 28 (16) червня 1855. Його заступив ген. Дж.Сімпсон. 10
499 СЕВАСТОПОЛЬСЬ
500 СЕВАСТОПОЛЬСЬ
Першотравневий мітинг на одному з севастопольських підприємств під час оборони міста. 1942.
липня (28 червня) 1855 було смертельно поранено П.Нахімова, який очолював оборону Севастополя. 16 (4) серпня 1855 рос. армія ще раз спробувала деблокувати обложене місто, але зазнала невдачі в битві на р. Чорна. На другий день союзники почали п’яте бомбардування міста, яке тривало бл. 20 діб. Рос. командування зрозуміло безнадійність ситуації і почало готувати евакуацію міста; було наведено міст через Севастопольську бухту. 5 вересня (24 серпня) союзники почали шосте бомбардування з 307 гармат; по місту було випущено 150 тис. снарядів, більшість укріплень Севастополя були зруйновані, а денні втрати оборонців досягли 2—3 тис. осіб. 8 вересня (27 серпня) 1855 почався останній штурм Севастополя силами 13 дивізій і 1 бригади союзників (бл. 60 тис. осіб). Оборонці відбили атаку британців, але французам того ж дня вдалося захопити Малахов курган. За наказом рос. командування оборонці відійшли на пн. берег Севастопольської бухти, після чого союзники зайняли зруйноване місто. Під час облоги Севастополя союзники втратили вбитими і пораненими більше 70 тис. осіб (не рахуючи втрат від хвороб), рос. армія — більше 100 тис. осіб. Великі втрати під Севастополем змусили союзників відмовитися від подальших наступальних операцій. Ж.-Ж.Пелісьє згодився лише на невелику експедицію на порт Кінбурн поблизу гирла Дніпра, який було захоплено 17 (5) жовтня 1855. За умовами Паризького мирного договору 1856
Севастополь було повернуто Рос. імперії в обмін на захоплену росіянами турец. фортецю Карс у Закавказзі. Літ.: Elphinstone H.S., Jones H.D. Siege of Sevastopol, with maps, vol. 1— 4. London, 1859; Описание обороны г. Севастополя, т. 1—2. СПб., 1868— 72; Niel M.A. Siege de SJvastopol. Paris, 1958; Белянкин Е. Оборона Севастополя. М., 1996; Шавшин В. Бастионы Севастополя. Симферополь, 2000; Fletcher I., Ishchenko N. The Crimean War: A Clash of Empires. London, 2004; Ponting C. The Crimean War: The Truth Behind the Myth. London, 2011; Figes O. Crimea. London, 2011. А.А. Галушка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ОБОРОНА 1854—1855» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
