СВІДЗІНСЬКИЙ Михайло (1824—1857) — політ. діяч. Н. в с. Таурів (нині село Козівського р-ну Терноп. обл.) у сім’ї грекокатол. священика. Закінчив г-зію
в м. Станиславів (нині м. ІваноФранківськ). Згодом навч. на філос. ф-ті ун-тів у Братиславі (нині столиця Словаччини) і Львові (1840—42) та у Львів. греко-катол. духовній семінарії. Виключений із семінарії, нелегально виїхав з Галичини за кордон. У Лондоні (Велика Британія) налагодив контакти з представниками польс. політ. еміграції. Опісля з її виданнями повернувся до Галичини, але при спробі нелегально перетнути кордон був затриманий і поставлений під нагляд поліції. На поч. 1845 нелегально емігрував до Стамбула до агента кн. А.Чарторийського на Балканах М.Чайковського. Будучи вихованим на творах польс. письменників-романтиків із т. зв. укр. школи — звеличників давньої козац. України, вирішив прислужитися відновленню її політ. незалежності. Напередодні налагодив співпрацю з польс. монархічною еміграцією на чолі з кн. А.Чарторийським, яка, дбаючи про союзників напередодні польс. повстання 1846, висловлювалася за політ. незалежність українців. За її дорученням мав податись на Тамань до Чорноморського козацького війська, по змозі увійти в контакт із донськими та азовськими козаками і там готувати ґрунт для їх участі в майбутній спільній із кавказ. горцями та польс. корпусом з-над Дунаю війні проти царської Росії. Донцям він повинен був вкладати ідею створення окремої д-ви, союзної з Польщею, а чорноморців і азовців — заохочувати повернутися до Польщі з перспективою одержання за заслуги з рук відродженої в майбутньому королів. влади шляхетства. Прибувши наприкінці жовтня 1845 до Таганрога (нині місто Ростовської обл., РФ), влаштувався там маляром місц. театру, а в домах багатих козаків навчав дітей нім. мови. При спробі завести довірливу розмову із старшиною про необхідність визволення донського козацтва з-під влади Росії та про план майбутньої війни у спілці з поляками був заарештований, засуджений військ. трибуналом до каторжних робіт у Сибіру (Акатуй, Нерчинський з-д), де важко захворів і незабаром помер. По-
хований у поселенні Борзінський пост (нині м. Борзя Забайкальського краю, РФ). Літ.: Стеблій Ф. Українці — співучасники політичних планів князя Адама Чарторийського щодо Росії в 40-х рр. XIX ст. В кн.: Краківські українознавчі зошити, т. 5—6. Краків, 1997; Його ж. За волю Польщі й України — етапом до Сибіру (Михайло Свідзинський — репрезентант українсько-польського політичного партнерства напередодні повстання 1846 р.). В кн.: Варшавські українознавчі записки, зошити 15—16: Польсько-українські зустрічі. Варшава, 2003. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВІДЗІНСЬКИЙ МИХАЙЛО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
