СВЄНЦІЦЬКИЙ Іларіон Семенович (07.04.1876—18.09.1956) — філолог, літературознавець, історик мист-ва, основоположник наук. вивчення західноукр. реліг. малярства, музейник. Організатор та довголітній директор Національного музею у Львові (1905—
52), 1913—14, 1933—39 — доцент, із 1939 — професор, зав. кафедри слов’ян. філології Львів. ун-ту, Київ. ун-ту в період проживання в Києві (1915—18), 1921—25 — професор Львівського таємного українського університету, із 1945 — зав. відділу мовознавства Ін-ту сусп. наук АН УРСР. Батько В.Свєнціцької. Н. в м. Буськ. Закінчив мат. ф-т Львів. ун-ту (1899), продовжив навчання в Петерб. та Віденському ун-тах, де отримав ступінь доктора (1902). Початково притримувався москвофільської орієнтації, працював бібліотекарем Народного дому у Львові й видав низку праць москвофільського спрямування, бл. 1905 відійшов від цих поглядів під впливом І.Франка. Тоді ж митрополит А.Шептицький запросив його на посаду директора новозаснованого Церк. музею (від 1911 — Нац. музей у Львові). Зумів врятувати призначені для вивезення музейні колекції під час Другої світової війни, підтримував тісні контакти з багатьма зарубіжними вченими та наук. інституціями, брав активну участь у міжнар. наук. конгресах. Як дослідник С. відзначався винятковою широтою наук. інтересів, які охоплювали питання давнього й сучасного укр. і слов’ян. мовознавства та літературознавства, історії рукописної та друкованої книги, давнього й нового укр. мист-ва, укр. руху в Галичині, музеєзнавства, котрим присвятив сотні наук. та популярних публікацій, розпорошених у пресі багатьох країн і все ще не зібраних й не систематизованих. Мав дар популяризатора й немало спричинився до популяризації різних аспектів укр. культ. традиції. Друкувався від 1899. Серед наук. доробку виділяються: «Нариси з історії російської літератури 19—20 століть» (1902—05), «Материалы по истории возрождения Карпатской Руси» (ч. 1—2, 1905—09), «Опис рукописів Народного дому з колекції Антона Петрушевича» (т. 1—3, 1906—11), «Каталог книг церковно-славянской печати» (1908), «Опись музея Ставропигийского института во Львове» (1908), «Похоронні голосіння» (1912), «Бойківський говір села
Бітля» (1913), «Основи науки про мову українську» (1917), «Винниченко, спроба літературної характеристики» (1920), «Нариси з історії української мови» (1920), «Шевченко в світлі критики й дійсності» (1922), «Прикраси рукописів Галицької України» (кн. 1—3, 1922—23), «Початки книгопечатання на землях України» (1924), «Іконопис Галицької України XV—XVI віків» (1928), «Ікони Галицької України XV— XVI віків» (1929), «Різдво Христове в поході віків (історія літературної теми й форми)» (1933), «Суспільне тло творчости Івана Франка» (1930), «Місце Івана Франка в історії української фільольогії» (1933), «Мова Галицько-Волинського літопису» (1949). За широтою та різнорідністю інтересів, багатогранною наук. і громад. діяльністю, власним наук. доробком С. виділяється як одинока постать серед західноукр. інтелігенції свого часу. П. у м. Львів, похований на Личаківському цвинтарі. Літ.: Іларіон Семенович Свєнціцький (до 120-річчя від дня народження) [Хронологічний покажчик праць]. Львів, 1996. В.С. Александрович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СВЄНЦІЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
