САХНОВСЬКІ — козацько-старшинський, згодом — дворянський рід, що походить від Василя Софронійовича (Сахненка; р. н. невід. — п. бл. 1681), менського городового отамана (1672, 1677). Його син — Гнат Васильович С. (бл. 1657 — бл. 1735), киселівський сотник (1681, 1696), менський сотник (1698—1722), черніг. полковий обозний (1722— 32). У 1690-х рр. власним коштом побудував Свято-Троїцьку церкву в м. Мена. Один із синів Гната — Іван Гнатович (бл. 1677 — бл. 1768) — обіймав уряд сотника менського (1723—39) і черніг. полкового обозного (1739—41, 1748—68), а онуки: Яким Іванович (бл. 1705—1781), сотник менський (1739—43), сотник вакансовий (1746), сотник березнинський (1748—69), черніг. полковий обозний (1769); Григорій Іванович (бл. 1710 — після 1772), полтав. полковий суддя (1738— 68) та полковий обозний (1772); Іван Іванович (бл. 1724 — після 1774), черніг. полковий осавул (1763—69); Петро Іванович (бл. 1726 — після 1768), сотник горошинський (1756—68); Павло Петрович (бл. 1724 — бл. 1790), сотник менський (1753—72). Ін. представники роду посідали уряди військових товаришів та бунчукових товаришів. Із цього роду походять також: Михайло Якимович (1743 — бл. 1810), статський радник (1801), черніг. віце-губернатор (1803—09); Павло Якимович (бл. 1745—1806), генералмайор (1797), черніг. комендант
К.В. Сахновський (1879—1971).
Сахнівська діадема.
нально С.д. є осн. частиною парадного князівського гол. убору — вінця (на думку більшості дослідників — жіночого). Літ.: Макарова Т.И. Перегородчастые эмали Древней Руси. М., 1975; Рябцева С.С. Древнерусский ювелирный убор: Основные тенденции формирования. СПб., 2005. Р.С. Орлов.
(1797—1806); Яків Якимович (бл. 1752 — після 1820), голова Слобідсько-Укр. палати цивільного суду (1799—1820); Яким Якимович (бл. 1763 — після 1790), сотник менський (1783); Яків Петрович (бл. 1751 — після 1798), сотник Лубенського полку (1784); Андрій Григорович (бл. 1793 — бл. 1860), учасник російсько-швед.
війни 1808—09 та російсько-турецької війни 1828—1829, Війни 1812 та закордонного походу рос. армії 1813—14, генерал-майор (1854), городничий у містах Кролевець (1851—54) та Сураж (нині місто Брянської обл., РФ; 1854); Степан Якович (1788 — після 1841), генерал-майор у відставці (1840); Григорій Петрович (1847 — р. с. невід.), полтав. громад. діяч, член правління Полтав. земельного банку, гласний Полтав. міської думи; Яким Іванович (1831—95), учасник російсько-турецької війни 1877—1878, генералмайор (1890), нач. арсеналу Східносибірського військ. округу (1867—74), нач. окружного артилер. складу Кавказ. (1879—89) та Одес. (1889—95) військових округів; Олександр Якимович (1846—1909), учасник російсько-турец. війни 1877—78, генерал-лейтенант у відставці (1905), командир 2-ї бригади Кавказ. гренадерської д-зії (1900—05); Павло Григорович (1853—1908), генерал-лейтенант у відставці (1905), генерал з особливих доручень при командуючому військами Фінляндського військ. округу (1901—04), нач. 1-ї Фінляндської стрілец. бригади (1904—05); Костянтин Вікторович (1879—1971), військ. інженер, науковець, фахівець у галузі залізобетонних конструкцій, генерал-майор інженерно-авіаційної служби (1942), д-р тех. н. (1942), професор (1935), зав. кафедри Ленінгр. ін-ту інженерів цивільної авіації (1936—41) та Ленінгр. військово-повітряної академії (1941— 62), засл. діяч н. і т. РРФСР (1954), дійсний член Академії буд-ва і арх-ри СРСР (1957), автор низки праць. Імовірно, до цього роду належав також Григорій Григорович С. (1891—1931), правник, письменник, поет, із 1917 — емігрант, співробітник бєлградської «Русской газеты», автор праці «Кризис социалистической идеи» (1927), романів «Разгоновы: Исторический роман-летопись» (1926), «Бури минувшие» (1933) та ін. Рід внесений до 2-ї, 3-ї та 6-ї частин Родовідних книг Черніг., Полтав. і Харків. губерній, а герб — до 7-ї частини «Общего
гербовника дворянских родов Всероссийской империи». Існують однойменні роди зовсім ін. походження. Один із них заснований отаманом Іваном Романовичем С. (бл. 1710 — після 1750). До цього роду належав Володимир Микитович (1855—1917), д-р медицини, дійсний статський радник, лікарський інспектор Київської губернії, член багатьох київ. доброчинних товариств. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. В.В. Томазов.
стий осавул гетьмана П.Скоропадського (1918), учасник Білого руху, із 1921 — на еміграції. Рід внесений до 2-ї та 6-ї частин Родовідних книг Полтав., Катериносл. та Херсон. губерній. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 4. К., 1914. В.В. Томазов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САХНОВСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
