САРАДЖЕВ Арташес Хоренович (02.12.1898—10.03.1937) — парт. діяч, філософ, перший директор Ін-ту історії України АН УСРР (1936). Н в. м. Ахалцихе (нині місто в Грузії) в сім’ї ремісника. 1910—15 навч. в класичній г-зії м. Ахалцихе. Із 1915 займався приватною викладацькою практикою. 1917 став членом Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків). 1919 вступив до Бакинського ун-ту. У листопаді 1920 заарештований. Звільнений у лютому—березні 1921. Працював секретарем, зав. агітаційного відділу Ахалцихинського повітового к-ту Комуністичної партії (більшовиків) Грузії. Із 1922 — зав. істпарту ЦК Комуніст. партії (більшовиків) Азербайджану, одночасно — директор Музею революції в Баку. 1926—30 навч. на філос. відділенні Ін-ту червоної професури в Москві. Закінчивши Ін-т червоної професури, працював зав. кафедри філософії Історико-філос. ін-ту ім. Я.Свердлова в Москві. Після захисту канд. дис. 1933—34 займав посаду вченого секретаря Ін-ту філософії АН СРСР. З утворенням в УСРР Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН) з метою їх зміцнення з Москви в УСРР був направлений ряд учених, у т. ч. О.Дзеніс, З.Ашраф’ян, Н.Войтинський. О.Дзеніс очолив ВУАМЛІН. У травні 1934 на пропозицію президента ВУАМЛІН О.Дзеніса в Україну переведений і С. Він був призначений директором Ін-ту філософії в Харкові. Водночас входив до складу редколегії органу ВУАМЛІН ж. «Під марксистсько-ленінським прапором» (1934—36). З реорганізацією 1936 ВУАМЛІН призначений директором Ін-ту історії України АН УСРР. 27 грудня 1936 заарештований як «активний учасник правотроцькістської терористичної організації». 10 березня 1937 трійка Військ. колегії Верховного суду СРСР винесла С. смертний вирок з конфіскацією особистого майна. Того ж дня страчений у м. Москва. 28 грудня 1955 справа С. була переглянута Військ. колегією
Верховного суду СРСР. Вирок було скасовано і справу за відсутністю складу злочину припинено. Праці: Про класові і гносеологічні корені ідеалізму: До 25-річчя «Матеріалізму і емпіріокритицизму» Леніна. «Під марксо-ленінським прапором», 1934, № 2; «Матеріалізм і емпіріокритицизм» та питання про збіжність теорії пізнання, логіки й діалектики: До 25-річчя «Матеріалізму і емпіріокритицизму» Леніна. Там само, 1934, № 3—4; Шкідництво класового ворога в галузі філософії. Там само (у співавт.); Про деякі питання теорії пізнання. Там само, 1935, № 2; Ф. Енгельс і матеріалістична діалектика як філософська наука. Там само, 1935, № 4, 6; 1936, № 4. Літ.: У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії НАН України (1936—1956 рр.): Збірник документів і матеріалів, ч. 1. К., 1996; Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник: Серія «Українські історики», вип. 1. К., 1998; Документи про створення і перші роки діяльності Інституту історії України АН УРСР: 1936—1941. К., 2001; Інститут історії України НАН України: 1936—2006. К., 2006. В.М. Даниленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САРАДЖЕВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
