САВЧЕНКО Ігор Андрійович (11. 10(28.09).1906—14.12.1950) — кінорежисер, педагог. Засл. діяч мист-в РРФСР (1944). Н. в м. Вінниця. Із 1918 працював у театрі, закінчив ізостудію та школу драматичної гри актриси О.Орди-Світлової. 1925 у Вінниці організував театр робітн. молоді. 1926—29 здобув освіту в режисерській майстерні Ленінгр. ін-ту сценічного мист-ва (керівник —
Меморіальна дошка І.А. Савченку на одному з корпусів Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.
Л.Вів’єн). Працював у Бакинському театрі робітн. молоді (1929— 32), із 1932 — у Центр. театрі робітн. молоді (Москва). Дебютував у кіно в фільмі «Двадцять шість комісарів» (1933, реж. Н.Шенгелай). Перший фільм з його режисурою — «Люди без рук» (1931, Бакинська кіностудія). Поставив картини: «Микита Іванович і соціалізм» (1931), «Гармонь» (1934, перший звуковий фільм), «Випадкова зустріч» (1936), «Дума про козака “Голоту”» (1937, за оповіданням А.Гайдара «Р.В.С.»), «Вершники» (1939, за романом Ю.Яновського), «Богдан Хмельницький» (1941, за сценарієм О.Корнійчука), «Тарас Бульба» (1941), «Роки молоді» (1942), «Партизани в степах України» (1943), «Іван Нікулін — російський матрос» (1945), «Старовинний водевіль» (1946), «Третій удар» («Південний вузол», 1948), «Тарас Шевченко» (1951, автор сценарію, завершили учні). Із 1946 викладав у Всесоюзному держ. ін-ті кінематографії. Серед учнів — О.Алов, В.Наумов, С.Параджанов. Співпрацював з акторами В.Станициним, С.Бліновим, М.Астанговим, С.Бондарчуком. Лауреат Сталінських премій (1942, 1949, 1952 посмертно). П. у м. Москва. Літ.: Зак М. и др. Игорь Савченко. М., 1959; Корнієнко І., Бережний М. Ігор Андрійович Савченко. К., 1963; Ігор Савченко: Збірка статей і спогадів. К., 1980; Голинський Ю.Ф. Героїчна тема в творчості І.А. Савченка. К., 1982. М. Юр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Савченко Ігор Андрійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
