САБОВ Євменій Іванович (01.10. 1859—01.11.1934) — літературознавець, педагог, культурно-освіт. діяч Закарпатської України. Н. в с. Верб’яж (нині село Воловецького р-ну Закарпат. обл.) в сім’ї священика. Навч. в г-зіях Ужгорода, Мукачевого, Пряшева (нині м. Прешов) та Левочі (нині обидва міста в Словаччині). 1886 закінчив Ужгородську богословську семінарію і став священиком. Згодом був призначений вчителем рус. мови і літератури та Закону Божого в учительській семінарії в Ужгороді, взяв участь у заснуванні газ. «Наука» (1898). 1898 переселився у Севлюш (нині м. Виноградів) і став благочинним консисторіальним радником, 1917 — архідияконом. Із 1923 очолював Общество імені Духновича, а 1926 обраний пожиттєвим його головою. Відзначався ораторським мист-вом. Автор низки підручників. Тв.: Христоматія церковно-славянских и угро-русских литературных памятников с прибавленіем угро-русских народных сказок на подлинных наречіях, составил Евменій Сабов. Унгвар, 1893. Літ.: Франко І. Евменій Сабов. Хрестоматия церковно-славянских и угро-русских литературных памятников с прибавлением угро-русских народных сказок на подлинных (!?) наречиях, издал книгопечатный фонд епархии Мукачевской в Унгваре, 1893. В кн.: Франко І. Зібрання творів, т. 29. К., 1981. Д.Д. Данилюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «САБОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
