РЯД — договір, угода в Київській Русі. У «Руській Правді» згадуються угоди, з яких постають договірні зобов’язання. Для давньорус. права характерно, що невиконання стороною деяких зобов’язань не тільки тягло за собою майнові стягнення, а й давало потерпілій стороні, за певних обставин, право на особу, яка не виконала зобов’язань (продаж у холопи). Договори (ряди) укладалися зазвичай на торзі усно з використанням традиційних символічних обрядів — рукобиття чи символічного зв’язування рук, могоричу тощо. Укладання важливих договорів (якщо, напр., сума позики становила понад 3 гривни; див. Гривна давньоруська) відбувалося за присутності свідків або митника. Про письмові договори в «Руській Правді» згадок немає, але є деякі відомості про зародження (у Новгороді Великому) письмової форми укладення договору купівлі-продажу землі. У Київ. Русі відомі такі договори: купівля-продаж (людей, речей, коней, самопродаж у раб-
ство), позика (грошей, збіжжя, худоби, меду, хутра тощо), поклажа (передача речей на зберігання), майновий найм (коня, плуга чи сохи, борони, приміщень), особистий найм (що тягло за собою право наймача на особу наймита або феод. залежність, напр., т. зв. рядовичів, які для підтримки свого госп-ва уклали на певних умовах договір (ряд) із землевласником). У «Руській Правді» зафіксовано також спец. договір позики між купцями, коли кредит надавався для збільшення торг. обороту. Така угода ґрунтувалася на довірі й не потребувала присутності свідків. Розрізнялися також правові наслідки т. зв. банкрутства купців. У разі банкрутства внаслідок стихійного лиха, аварії судна, пожежі або розбійницького нападу, тобто без вини купця, надавалася відстрочка у сплаті боргу. Якщо купець проп’є або програє чужий товар, його передавали на розсуд кредиторові. А в разі злісного банкрутства, коли неплатоспроможний боржник брав позику в купця з ін. міста або в чужоземця і не повертав її, його продавали в рабство. Існував також ще один вид договору, до якого вдавалися некредитоспроможні особи і який характеризувався самозакладом боржника. Предмети, що позичалися (грошова позика або матеріальні цінності, знаряддя вир-ва), називалися «купою», а боржник — відповідно закупом. Були також договори князів між собою, які мали міждерж. характер, а також, починаючи з 12 ст., договори (ряди) князів із народом, які встановлювали державно-правові відносини між населенням і князем на час його
князювання, та договори (ряди) із дружиною щодо служби князеві та її прав. Літ.: Российское законодательство X—XX веков, т. 1: Законодательство Древней Руси. М., 1984; Чубатий М. Огляд історії українського права: Історія джерел та державного права. Мюнхен—К., 1994; Історія держави і права України, т. 1. К., 2000. В.А. Чехович.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЯД» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
