РУСТИКАЛЬНІ ЗЕМЛІ (від лат. rusticus — селянський) — сел. земельні наділи в Австрії та опанованих нею західноукр. землях (у Східній Галичині — із 1772, на Буковині — із 1774). Перебували у спадковому користуванні селян. Юридично власниками Р.з. вважалися володільці домінікальних земель (поміщики, д-ва, Церква), на користь яких селяни відбували панщину, виконували різноманітні натуральні й грошові повинності, сплачували д-ві поземельні податки. Незважаючи на
388 РУСЬ
урядову заборону (законодавчі акти 13 листопада 1783, 7 січня 1785, 6 травня 1785, 2 квітня 1787 — для Галичини, 24 лютого 1787 — для Буковини), поміщики під різними приводами перетворювали Р.з. на свою власність. У Галичині, згідно з офіц. статистикою, упродовж 1787—1820-х рр. поміщики захопили 5,6 % Р.з. Урядовим декретом від 25 листопада 1846 за поміщиками закріплено Р.з., відібрані в селян упродовж 1787—1820-х рр. Відповідно до селянської реформи в Галичині, на Буковині та Закарпатті 1848 сел. земельні наділи було перетворено на особисту власність селян, внаслідок чого поділ на рустикальні та домінікальні землі втратив попереднє значення. Літ.: Павликовський Ю. Земельна справа у Східній Галичині. Львів, 1922; Герасименко М. Аграрні відносини в Галичині в період кризи панщинного господарства. К., 1959; Стеблій Ф. Боротьба селян Східної Галичини проти феодального гніту в першій половині ХIХ ст. К., 1961; Rozdolski R. Stosunki poddaЅcze w dawnej Galicji, t. 1. Warszawa, 1962; Історія українського селянства, т. 1. К., 2006. Ф.І. Стеблій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУСТИКАЛЬНІ ЗЕМЛІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
