РУДОМИЧ Василь (бл. 1620 — 12.02.1672) — поет, мемуарист, правник і медик, ректор Замойської академії. Н., імовірно, в м. Вільно (нині м. Вільнюс). Походив із правосл. білорус. родини, імовірно міщанської (батьки — Іван та Ганна Рудомичі). Мав якихось ін. родичів у Вільно. Початкову освіту здобув у церк. школі в ієромонаха Афанасія, продовжив навчання в Замойській академії (із 1630), став бакалавром вільних наук і філософії (1644) і того ж року перейшов у катол. віру. Протягом року викладав у колегіумі в Олиці, де була філія Замойської академії, а потім повернувся до своєї «альма матер», де працював протягом 27-ми років аж до смерті. Став магістром (1647) і д-ром (1648) філософії, викладав орфографію (1645), поезію (1646), історію (із 1647), математику (із 1649), брав участь у численних диспутах, у т. ч. богословських, став д-ром медицини й очолив відповідну кафедру (1656), причому провадив широку приватну лікарську практику. Був також д-ром права (1663), викладав як професор громадянське та церковне право (1663—72), будував новий корпус для б-ки, а з 1650 обіймав важливі адм. посади в академії (декан, ректор, керівник друкарні, навіть представляв академію на вальних сеймах), завдяки чому цей навч. заклад досягнув свого розквіту. 1659 Р. обрали райцею та бурмистром Замостя (нині м. Замость Люблінського воєводства, Польща), потім — війтом (1661) і керівником Замойського трибуналу (із 1661), він керував містом та був визнаним авторитетом як суддя, здійснював часті подорожі до Варшави, Кракова, Львова та ряду сусідніх міст, був учасником сеймиків та вальних сеймів, вхожим до магнатських дворів, насамперед до власника Замостя — кн. Яна Замойського (п. 1665), мав численних знайомих у Вільно, Києві, Львові, Белзі, Острозі, Сокалі, Холмі (нині м. Хелм Люблінського воєводства, Польща) та ін. Вдалий шлюб із Кристиною Хитмер, дочкою багатого купця із Сокаля, зробив Р. дуже
заможною людиною, дав йому можливість не тільки гідно утримувати сім’ю з кількох своїх (Казимир, Єфросинія, Ганна) та прийомних дітей, а й створив добрі умови для наук. праці. Р. написав та видав низку праць у галузі права та історії, написав драму «Муки Господні» (1661) і 49 панегіриків (інколи під іменем свого сина Казимира), причому один із них, присвячений польському королеві Міхалу-Корибуту Вишневецькому, прислав гетьману М.Ханенку. Р. постійно відчував своє «русинське» коріння, тому 1667 написав початок твору «Philadelphia» (Братство), присвяченого істор. минулому і зв’язкам Польщі та Русі. Він був також прихильником і державної, і релігійної унії. Останнє не завадило йому підтримувати дружні зв’язки з київ. митрополитом Діонісієм Балабаном та ректором Київ. колегіуму Варлаамом Ясинським (останньому він подарував свою книгу «Campus germinans» i панегірик «Hieracitas», присвячений Є.Жабоклицькому із Замостя). Взагалі міцність зв’язків Р. з укр. елітою Гетьманщини вражає: він був добре знайомий з родами Хмельницьких, Виговських, Тетерь, був навіть на прохання П.Тетері хрещеним батьком його племінника Якова, приймав у себе дипломатів з Гетьманщини (І.Груша, А.Жданович, В.Кропивницький, Т.Носач та ін.), автора Львівського літопису — М.Гунашевського та ін. Усе це надзвичайно збагатило Р. унікальною інформацією, яку він зафіксував у своєму найважливішому творі — фундаментальному щоденнику («Efemeros czyli Diariusz prywatny...»), що охоплює 1656—72 рр. Тут відбилося вісім гол. сюжетів, які стосуються насамперед Замостя, де проживала численна укр. громада: 1) хроніка родинного й товариського життя; 2) хроніка діяльності Замойської академії та її філії в Олиці; 3) повсякденне життя; 4) медицина; 5) судочинство; 6) реліг. життя; 7) політ. справи Речі Посполитої; 8) різноманітні відомості, що стосуються військо-політ. подій в Україні, описи подорожей Р. тощо. Особливу цінність складають ті дані щоденника, які стосуються воєнних дій (облога Замостя шведами 1656,
бої військ трансильванського кн. Дєрдя II Ракоці під Замостям, походи козац. війська); дипломатичних заходів, насамперед укладення Гадяцького договору 1658; подій, що відбувалися в Гетьманщині, зокрема в Києві; а також свідчення про приватне життя козац. еліти. Водночас Р. часом передавав недостовірні відомості, що знижує цінність його твору. П. у м. Замостя. Тв.: Efemeros czyli Diariusz prywatny pisany w ZamoСciu w latach 1656— 1672, cz. 1—2. Lublin, 2002. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУДОМИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
