РУДНИЦЬКА Мілена (15.07.1892 —29.03.1976) — громад. і політ. діячка, педагог, журналіст. Н. в м. Зборів. Закінчила Львів. класичну г-зію (1910), філос. ф-т Львів. та Віденського ун-тів (1910—17), докторант філософії (тема дис.: «Математичні основи естетики Ренесансу»). Вчителька г-зії, учительської семінарії та викладач вищих пед. курсів у Львові (1921—28). Провідна діячка укр. жін. руху в Західній Україні. Голова центр. управи Союзу українок (1928—39); укр. жін. конгресу (Станиславів (нині м. Івано-Франківськ), 1934); Всесвітнього союзу українок (1937—39); політ. жін. орг-ції «Дружина княгині Ольги» (1938—39). Член управи Т-ва жінок з вищою освітою у Львові (1924—28). Редактор двотижневика «Жінка» (1935— 39). Репрезентант укр. жін. руху на конгресах: Міжнар. жін. ліги миру і свободи (Відень, 1921; Дублін (Ірландія), 1926; Прага (Чехословаччина), 1929); Міжнар. жін. союзу (Берлін (Німеччина), 1929; Марсель (Франція), 1933). Співзасновник Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО) та член ЦК УНДО (1927—35). Упродовж двох каденцій (1928—30, 1930—35) — посол від УНДО до польс. сейму, працювала в освітній та бюджетній комісіях. Член Української парламентської репрезентації, заст. голови Укр. громад. к-ту рятунку України (1933) та член делегації на конференції представників к-тів допомоги голодуючим (Відень, 1933). Захищала інтереси укр. народу на міжнар. політ. форумах Ліги Націй (Женева (Швейцарія), 1931) та конгресах Міжпарламентської унії (Берлін, 1928; Женева, 1932); нац. меншин (Женева, 1928, 1930, 1933; Відень, 1932; Берн (Швейцарія), 1933, 1934). Упродовж 1936—39 — член Контактного к-ту у Львові.
Із 1939 — на еміграції: Краків (1939—40), Берлін (1940—43), Прага (1943—45), Фельдкірх (Австрія; 1945—46), Женева (1946— 50), Нью-Йорк (США; 1950—58), Рим (Італія; 1958—59), Мюнхен (ФРН; від 1959). В еміграційний період: представник Укр. нац. ради у Швейцарії (1948—50), директор Укр. допомогового к-ту (Женева, 1946—50); здійснювала спроби відновлення традицій укр. жін. руху в т-ві «Матірний союз українок» (Нью-Йорк, 1950 —54). Співробітник газ. «Свобода» (Нью-Йорк, 1950—58), укр. редакції радіо «Свобода» (Мюнхен, 1956—60). Автор понад 60-ти публікацій та полемічних статей на виховні, феміністичні, культурно-освітні та політ. теми. Друковані праці: «Українська дійсність і завдання жінки» (Львів, 1934), «Західня Україна під большевиками» (збірник під редакцією М.Рудницької, Нью-Йорк, 1958), «Дон Боско: Людина, педагог, святий» (Рим, 1963), «Невидимі стигмати» (Рим—Мюнхен—Філадельфія, 1971). П. у м. Мюнхен. 20 вересня 1997 прах Р. перепоховано у Львові на Личаківському цвинтарі. Літ.: Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України: 1884—1939. К., 1995; Мілена Рудницька: Статті. Листи. Документи. Львів, 1998; Дядюк М. Український жіночий рух у міжвоєнній Галичині: між гендерною ідентичністю та національною заангажованістю. Львів, 2011. М.С. Дядюк.
«Довбуш» (1936—38), «Анна Ярославна — королева Франції» (1967), «Княгиня Ольга» (1968), балет «Бурі над Заходом» (1932), ораторія «Гайдамаки» (1974), кантати «На світанку», «Мойсей», «Послання», «Січнева кантата», п’єси для фортепіано та віолончелі, струнні квартети. Муз. мова ранніх творів Р. є радикальною, більш пізнього періоду — романтично-сучасною. Р. започаткував модерний напрям серед західноукр. музикантів. Автор музикознавчих праць «Українська музика, історичнокритичний огляд» (1963), «Про музику і музик» (1980). П. у м. Філадельфія. Літ.: Федорів М. «Українська музика» Антона Рудницького — історико-критичний огляд чи пасквіль? Чикаго, 1964; Некролог. «Сучасність», 1976, № 2; Витвицький В. Музичними шляхами. Б/м, 1989; Дыченко И. Анна Ярославна на оперных подмостках: Премьера. «Киевские ведомости», 1995, 19 декабря; Мистецтво України. К., 1997. П.М. Бондарчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУДНИЦЬКА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
