РУДЕНКО Белла Андріївна (н. 18. 08.1933) — оперна і камерна співачка (лірико-колоратурне сопрано). Нар. артистка СРСР (1960). Професор (1988). Н. в м. Боково-Антрацит (нині м. Антрацит). Із шахтарської родини, яка перед війною жила в м. Суми, під час евакуації — у Сталінграді (нині м. Волгоград, РФ) і Фергані (нині місто в Узбекистані; 1942), згодом — у Феодосії. Ще до закінчення Одес. консерваторії (клас О.Благовидової; 1951—56) — солістка Одеського (1955—56) та Київського (1956— 73) театрів опери і балету. 1973— 88 — солістка Большого театру (Москва). Викладач Моск. консерваторії (із 1977), професор (із 1988). Із 1995 — худож. керівник оперної трупи Большого театру. Твори концертного репертуару Р. виконувала 8-ма мовами, пропагувала укр. нар. пісні та романси укр. композиторів, ряд із них записала на грамплатівки. Гастролювала по СРСР і країнах Європи, Азії та Америки. Лауреат багатьох Всесоюзних і міжнародних конкурсів вокалістів у Москві, Тулузі (Франція) та ін. Оперні партії: Венера («Енеїда» М.В.Лисенка), Йолан, Кріпачка та Ярина («Милана», «Тарас Шевченко» і «Арсенал» Г.Майбороди), Стася («Перша весна» Г.Жуковського), Марфа («Царева наречена» М.Римського-Корсакова), Людмила і Антоніда («Руслан і Людмила», «Іван Сусанін» М.Глинки), Наташа («Війна і мир» С.Прокоф’єва), Джільда і Віолетта («Ріголетто», «Травіата» Дж.Верді), Цариця ночі («Чарівна флейта» В.-А.Моцарта), Розіна («Севільський цирюльник» Дж.Россіні).
С.В. Руданський.
Б.А. Руденко.
348 РУДЕНКО
Лауреат Держ. премії СРСР (1971; за монографічні та тематичні концертні програми). Має держ. нагороди СРСР. Літ.: Кравченко П. «Секрет» Бэлы Руденко. «Огонек», 1960, № 46; Гуляєва Л. Скрізь у нас друзі. «Мистецтво», 1967, № 1; Станишевский Ю. Бэлла Руденко. «Театр», 1968, № 12; Олексієнко Т. 45 днів за океаном. «Музика», 1970, № 3; Тимофєєв В.Д. Б.А. Руденко. К., 1973; Швачко Т.А. Бэла Руденко: Творческий портрет. М., 1982; Лисенко І. Словник співаків України. К., 1997; Мистецтво України. К., 1997; Станішевський Ю.О. Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Шевченка: Історія і сучасність. К., 2002; Цимбалюк В. Соловейко з вишневих садів України: До 75-річчя Б.А. Руденко. «Культура і життя», 2008, 20 серпня. Г.П. Герасимова.
Л.А. Руденко.
на, Марфа («Борис Годунов», «Хованщина» М.Мусоргського), Графиня, Поліна («Пікова дама» П.Чайковського), Кармен (Ж.Бізе), Амнеріс («Аїда» Дж.Верді), Кончаківна («Князь Ігор» О.Бородіна) та ін. (всього бл. 50-ти партій). Депутат ВР УРСР 6-го скликання, член К-ту з Ленінських премій у галузі літератури і мист-ва, член правління Т-ва дружби із зарубіжними країнами (Польща, Канада), член журі всесоюзних та міжнародних конкурсів вокалістів. П. у м. Київ. 1985 в Києві відкрито меморіальну дошку Р. (скульп. Н.Дерегус, архіт. Т.Довженко); на її честь названо одну з вулиць Києва. Тв.: Моя героиня. «Советская культура», 1967, 1 июня; Радість відкриття. «Радянська Україна», 1968, 9 жовтня; Учитель і друг. В кн.: Олена Муравйова: Спогади. Матеріали. К., 1984. Літ.: Кушко І. В служінні народу — щастя. «Мистецтво», 1961, № 2; Кононенко В., Мар’яненко М. Л.А. Руденко. К., 1963; Шольп А. Украинские певцы. «Советская музыка», 1963, № 1; Скоробагатько Н.І. Нотатки оперного концертмейстера. К., 1973; Грисенко Л. Лариса Руденко. К., 1978; Л.А. Руденко: Некролог. «Культура і життя», 1981, 22 січня; Лисенко І. Словник співаків України. К.—Джерсі-Сіті, 1997; Мистецтво України. К., 1997; Кагарлицький М. Магія чарівності: Слово про Ларису Архипівну Руденко з нагоди 90-річчя від дня народження. «Культура і життя», 2008, 13 лютого. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Руденко Белла Андріївна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
