РУДАНСЬКИЙ Степан Васильович (06.01.1834(25.12.1833)—03.05 (21.04).1873) — поет, перекладач, етнограф. Н. в с. Хомутинці (нині село Калинівського р-ну Він. обл.) в бідній багатодітній сім’ї священика. Освіту здобув у Шаргородській бурсі (1841—49) та Кам’янець-Подільській духовній семінарії, яку закінчив 1855. Наперекір волі батька, котрий хотів бачити сина священиком, вступив до Петерб. медико-хірургічної академії, по закінченні якої 1861 виїхав на службу до Ялти, де займав посаду міськ. лікаря, завідуючого лікарнею, лікаря в алупкинських маєтках Воронцова, карантинного лікаря в порту і навіть лікаря Ялтинського пов. Влітку 1872 під час боротьби з епідемією холери захворів, загострилася давня недуга — туберкульоз, що врешті призвело до смерті. Р. організував у Ялті першу мед. б-ку, метеорологічний пункт, міський ринок, у різних місцях Криму — фельдшерські пункти. Був почесним мировим суддею Сімферопольсько-Ял-
тинської округи. Нагороджений орденом св. Станіслава 3-го ст. Літ. творчість розпочав на поч. 1850-х рр. романтичними баладами і романсами («Розбійник», «Вечорниці», «Упир»). Вершин творчості досяг у галузі ліричної поезії, в якій звучать мотиви самотності й суму, та гумористичних співомовках і приказках. Розквіт поетичної творчості Р. припав на петерб. період життя. 1859 він опублікував у тижневику «Русский мир» гуморески («Лошак», «Засідатель», «Вареники», «Чи високо до неба»), а в «Искре» — серію «Малороссийских анекдотов». У першому номері ж. «Основа» було опубліковано кілька співомовок Р. («Гей, воли!», «Повій, вітре, на Вкраїну» 1861), які знайшли захоплені відгуки читачів. Талановиті ліричні поезії Р. в усній передачі ставали нар. піснями, а дотепні гуморески — нар. приповідками та анекдотами. Літ. спадщина Р. складається із 3-х рукописних книжок: «Співомовки козака Руданського: Книжка перша з 1851 року по 1857»; «Співомовки козака Вінка Руданського: Книжка друга, 1857, 1858, 1859» та «Співомовки Вінка Руданського, 1859—1860. Петрополь». За цими книжечками Р. впорядкував 2 збірки, які так і не побачили світ за життя поета. Творчість Р. значна за змістом і різноманітна за формою. У ній є балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного («Олег — князь київський», «Павло Полуботок», «Павло Апостол», «Іван Скоропадський», «Мініх») і алегоричного змісту, «український дивоспів» під назвою «Чумак», переклад із стародавнього епосу («Слово о полку Ігоревім», «Краледворський рукопис», «Іліада», «Батрахоміомахія»). Р. збирав укр. пісні («Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р.»). В Ялті підготував до друку збірники «Подільське весілля» та «Копа пісень» (1862). Зразки фольклору, зібрані Р., були використані Номисом («Українські приказки, прислів’я і таке інше», 1864) та М.Драгомановим («Малороссийские народные предания и рассказы», 1876). Поет підтриму-
вав дружні зв’язки з В.Ковалевим, другом Т.Шевченка, з М.Костомаровим, М.Драгомановим, П.Ніщинським, І.Айвазовським та іншими. Похований у Ялті на Масандрівському кладовищі, де встановлено йому пам’ятник. Тв.: Твори, т. 1—7. Львів, 1895— 1903; Твори, т. 1—3. К., 1972—73. Літ.: Колесник П.Й. Степан Руданський. К., 1971; Сиваченко М.Є. Студії над гуморесками Степана Руданського. К., 1979; Боржковський О. Степан Руданський (1834—1873). Поет. Лікар. Громадянин. К., 2010. Т.І. Лазанська.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РУДАНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
