РОСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ, Ростислав-Михаїл Мстиславич (р. н. невід. — п. 14.03.1167) — князь смоленський, київський; 4-й син Мстислава Великого і швед. принцеси Кристини. До 1127 батько посадив його в Смоленську (нині місто в РФ). 1130 він послав Р.М. разом із братами на чудь, і вони обклали її даниною. 1146 за дорученням брата Ізяслава Мстиславича Р.М. забрав у Всеволода Ольговича Володимир (нині м. Володимир-Волинський), який Мономашичі вважали своїм спадковим володінням. У війні за Київ між Ізяславом Мстиславичем і Юрієм Долгоруким (1146—52) підтримував брата. 1151 допоміг Ізяславу Мстиславичу відбити Київ у Юрія Долгорукого. 1152 Ізяслав Мстиславич разом з Р.М. відкинув Юрія Долгорукого від Чернігова. Наприкінці 1154 по смерті Ізяслава Мстиславича (14 жовтня 1154) дядько Р.М. В’ячеслав Володимирович запросив його княжити разом у Києві. Р.М. прибув до Києва і уклав «ряд» із «киянами» (міською верхівкою). Захищав Київ від черніг. кн. Ізяслава Давидовича. Під час походу на Чернігів дізнався про раптову смерть В’ячеслава Володимировича (зима 1154/55). За допомогою половців Ізяслав Давидович розбив Р.М., і той подався до Смоленська. За домовленістю з Р.М. Юрій Долгорукий вибив з Києва Ізяслава Давидовича (20 березня 1155). Незабаром Р.М. посварився з Юрієм Долгоруким і уклав проти нього союз із небожем Мстиславом Ізяславичем і недавнім ворогом Ізяславом Давидо-
вичем. Напередодні їхнього походу на Київ Юрій Долгорукий помер (15 травня 1157), київ. князем став Ізяслав Давидович. Р.М. вступив у союз проти нього з галицьким кн. Ярославом Володимировичем, його підтримали небожі, сини Ізяслава Мстиславича. Наприкінці 1158 союзники вигнали Ізяслава Давидовича з Києва, і 12 квітня 1159 Р.М. сів на київ. стіл. 12 лютого 1161 Ізяслав Давидович на короткий час захопив Київ, але при наближенні війська Мстислава Ізяславича 6 березня 1161 залишив столицю. Р.М. визнали «старійшим» князем Пд. Русі. У сфері політ. впливу цього держ. діяча перебували також Рязань (нині місто в РФ) і Новгород Великий. З кінця 1159 Р.М. провів кілька успішних походів на половців. Перед кончиною прийняв схиму в КиєвоПечерському монастирі (див. Києво-Печерська лавра). Літ.: Грушевський М. Історія України-Руси, т. 2. Львів, 1905. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОСТИСЛАВ МСТИСЛАВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
