РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787—1791 — війна між Рос. імперією та Австрією, з одного боку, і Османською імперією — із другого, за територію Пн. Причорномор’я та Криму. Розпочалася 13 серпня 1787 з вимогою турец. султана Абдул-Гаміда I (за підтримки Великої Британії, Франції та Пруссії) до рос. імп. Катерини II повернути під його протекторат Кримський ханат та Грузію. До рос. армії на чолі з генерал-фельдмаршалом кн. Г.Потьомкіним, генерал-аншефом
О.Суворовим та генерал-майором М.Кутузовим входили підрозділи Катеринославського козацького війська, Війська вірних козаків та Бузького козацтва, що були сформовані з колиш. козаків Гетьманщини, Слобідської України та Запорозької Січі. Вони взяли участь у переможних для Рос. імперії битві під Кінбурном (1 жовтня 1787), штурмі Очакова (27 липня 1788), битвах при Фокшанах (1 липня 1789), на р. Римник (прит. Сірету, бас. Дунаю; 11 вересня 1789), взятті Хаджибея (14 вересня 1789) та Ізмаїла (11 січня 1790). Також українці відзначилися в штурмах таких осман. міст-фортець, як Акерман (нині м. Білгород-Дністровський), Бабадаг, Мачин (МачинJ), Тульча, Ісакча та Бендери (Тягиня). За взяття Очакова Війську вірних козаків присвоїли назву Чорноморського козацького війська. Перелом у хід Римницької битви 1789 внесли вояки Чернігівського та Стародубського карабінерних полків, які складалися з колиш. укр. козаків Гетьманщини. Під час атаки на бл. 100-тис. осман. армію першими увірвалися на ворожі позиції карабінери Стародубського полку. Невдовзі 3 тис. українців (3 полки піхоти і 3 — кінноти) під командуванням отамана З.Чепіги разом із рос. військами захопили Хаджибей, що невдовзі став Одесою. Серед відзначених за відвагу при його штурмі, окрім отамана, були полковник Сава Білий, хорунжий О.Височин, старшини П.Чайківський, І.Сербин, А.Білий та К.Табанець. Багато козаків брали участь у штурмі осман. фортеці Ізмаїл. У першій колоні рос. військ їх налічувалося 2 тис. осіб, у другій, центр., колоні під кер-вом З.Чепіги — 1 тис., у третій — 1 тис. осіб. В авангарді перебували ще 767 козаків. Разом із 1,5 тис. чорноморців, які атакували Ізмаїл з боку р. Дунай, козац. підрозділи складали 6267 осіб. П’ятистам козац. старшинам були вручені золоті медальйони з написами «За отличную храбрость» та «Измаил взят декабря 11-го 1790», а також позачергово присвоєні офіцерські звання. Орденом св. Георгія нагородили З.Чепігу, орденом св. рівноапостольного кн. Володимира —
305 РОСІЙСЬКО
306 РОСІЙСЬКО
А.Головатого. Під Ізмаїлом рос. війська з 31 тис. осіб втратили 1830 осіб вбитими і 2433 пораненими, серед них 160 вбитих і 345 поранених козаків. У війні на боці Осман. імперії теж воювало 5—7 тис. колиш. запороз. козаків, які утворювали Задунайську Січ. Наприкінці переможної для Росії війни у складі Чорномор. козац. війська перебувало 12 620 козаків. Війна завершилася підписанням Ясського мирного договору 1791. Літ.: Короленко П.П. Первые четыре атамана бывшего Черноморского (ныне Кубанского) казачьего войска. Екатеринодар, 1892; Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 1—2. Екатеринодар, 1910; Голобуцкий В. Черноморское казачество. К., 1956; Тимофеенко В. Города Северного Причерноморья во второй половине XVIII в. К., 1984; Гончарук Т., Гуцалюк С. Українське козацтво і Хаджибей (Одеса): Середина XVI ст. — 1794 р. Одеса, 1998; Сапожников И., Сапожникова Г. Запорожские и черноморские казаки в Хаджибее и Одессе. Одесса, 1998; Чухліб Т. Російський генералісимус Суворов в українській історії після зруйнування Запорозької Січі. «Історія України», 1999, № 36; Козацтво на Півдні України: Кінець XVIII — XIX ст. Одеса, 2000; Chukhlib T. Suworow in the Ukranian history. В кн.: Suworow in der Schweiz: Actes du Colloque Souvorov du bicentenaire 1799—1999. Zurich, 2001; Бачинська О. Козацтво в системах Російської і Турецької імперій. В кн.: Історія українського козацтва, т. 2. К., 2007; Її ж. Козацтво у «післякозацьку» добу української історії (кінець XVIII—XIX ст.). Одеса, 2009. Т.В. Чухліб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1787—1791» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
